Передплатити Підтримати

Зеленський втратить королівський статус, якщо видасть Татарова

При феодалізмі злочином є не корупція, а антикорупція

Ніхто нічого не розуміє у справі Татарова.

Усі коментатори пишуть у фейсбуку приблизно одне й те саме: ми не розуміємо, кажуть вони, як можна з такими жахливими порушеннями закону, втрачаючи обличчя, ризикуючи відносинами із Заходом, всупереч своїм передвиборчим гаслам, ховаючи очі, навіть без спроби публічної комунікації відмазувати від суду корупціонера, щодо якого назбирано стільки доказів. А ще він відомий як поплічник Януковича, один із палачів Майдану та спільник Портнова.

Тому що коментатори дивляться на все це з юридичної точки зору. А рішення приймається на основі зовсім іншої мотивації. Як відомо, культура їсть стратегію на сніданок (вислів Пітера Друкера), а юридичні папери — це те, у що культура свій сніданок завертає.

Спробую пояснити.

1. Суспільний устрій України — це олігархічний феодалізм. Президент України за посадою є найголовніший феодал.

2. Феодальні стосунки є двосторонніми, договірними. Сюзерен панує, але за згодою васала; васал добровільно приймає на себе зобов'язання. За неписаним договором, сюзерен зобов'язаний забезпечити васалу дві речі: безпеку і поле для годування.

3. При феодалізмі злочином є не корупція (забезпечення поля для годування), а антикорупція (перешкоджання сюзерену у наданні васалу поля для годування). Антикорупція зазіхає на священне право васала отримати повну безпеку від свого сюзерена, разом зі священним обов'язком сюзерена таку безпеку гарантувати і забезпечити.

4. Найближче коло короля — люди, що працюють в його палаці, — є двір короля. Двір короля є недоторканим за визначенням, бо інакше король не зможе виконувати свої феодальні функції.

5. Видати людину з двору для короля означає повністю втратити свій королівський статус.

6. Все ускладнюється двома факторами. По-перше, король є найстаршим феодалом, але не є ні олігархом (перший серед рівних), ні арбітром, — а це означає, що він «слабкий король», якому місце за столом великих хлопців не гарантовано, право на нього треба виборювати й підтримувати.

7. По-друге, слабкий король для посилення свого двору запроваджує в ньому не бюрократичну («синю»), а лідерську («червону») культуру, тим більше що в нашому випадку вона ще й відповідає особистим уподобанням. А для «червоної» культури видати людину з особистого оточення — це повністю втратити обличчя перед членами клану та іншими феодалами.

Отже, видати людину з двору, з палацу для короля — це швидко й остаточно попрощатися з королівським статусом.

Подивіться на цю історію з такої точки зору.

Джерело