Поранені бійці малювали Перемогу

Громадська організація «Всесвіт з Україною», якою керує Світлана Мерзлова, мало не від першого дня повномасштабного вторгнення росії в Україну опікується тими, хто втратив дім і знайшов прихисток у місті Лева. Але це не просто гуманітарна допомога, а й культурно-просвітницька. От і задовго до Великодня пані Світлана разом з Мальтійською службою допомоги підписали меморандум про співпрацю, і вже провели низку майстер-класів з писанкарства. Бо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на території Львівщини є дуже багато. За словами Світлани Мерзлової, вона давно виношувала мрію — познайомити людей, які через війну опинилися у Львові, з галицькими традиціями.

— Коли ми проводили майстер-клас для людей з Бахмута, — каже пані Світлана, — це було щось неймовірне. Уявляєте, люди навіть не уявляли, як робиться писанка, і на нашому майстер-класі вперше таке диво тримали у руках. Наймолодшому учаснику було 3 роки. Мама з бабусею допомагали дитині і казали, що фото з писанкарства надішлють татові, який захищає Україну від російських агресорів. Потім такий майстер-клас ми проводили для спільноти «Я Маріуполь», у якому брали участь і бабусі з дітками, а також для ВПО з Мелітополя.

А 25 квітня такий майстер-клас з розпису писанок провели для поранених бійців, які проходять реабілітацію у Центрі «Галичина». Хтось прийшов своїми ногами, дехто — приїхав в інвалідному візку. Але всі учасники хотіли зробити свою писанку, яку після Великодня — 7 травня — на благодійному великодньому фестивалі «Традиції українського роду» у Новояворівську зможуть повісити на «писанковому» дереві. І загадати бажання, яке обов’язково має здійснитися.

— Мисткиня Іларія Цигилик розповіла історію писанкарства, чому саме воском розписують яйця, які візерунки що означають, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Світлана. — Іларія від бабусі перейняла цей талант, і тепер передає своє вміння маленьким і великим українцям. Учасники майстер-класу у «Галичині» малювали Перемогу. У кожного своя фантазія, але мрія — одна. Зізнаюся, я дуже хвилювалася перед проведенням цього майстер-класу, бо ж деякі наші захисники мають ампутовані руки. Знаєте, коли мисткиня каже: «Візьміть писанку у ліву руку…», а цієї руки нема, стримати сльози дуже важко. Але біля хлопців були дружини, які не лише підтримують хлопців у буденних справах, а й на майстер-класі активно допомагали і навіть самі розмальовували писанки.

А потім «приїхав» Микола В’юн, Герой, який став прототипом книги Андрія Чобота «Сержант В’юн». Цей роман розповідає про складні перипетії життя і події російсько-української війни. У центрі сюжету постать головного героя — Миколи В’юна, одного з тих, хто у війні з російськими загарбниками захищав Незалежність України і свободу українського народу, проявив особисту мужність і у важких боях був тяжко поранений, але зберіг у своєму серці велику любов до України, сім'ї та життя.

— Я вперше розписував писанку, — сказав журналістці «ВЗ» пан Микола. — Колись бачив, як бабуся робила писанки, але сам ніколи не розписував. До речі, у нас тут проходить арттерапія, я почав малював фарбами. Деякі мої картини вже було продано, а одну передали Музею історії релігії. Знаєте, я колись казав, що не вмію малювати. Як і, зрештою, більшість воїнів. Але людина може все, треба тільки захотіти. І ми обов’язково переможемо. Бо ми цього дуже хочемо!