«Щоб перейти на українську, багатьом нашим громадянам потрібно було почути вибухи 24 лютого 2022 року…»

П’ять років тому, 25 квітня 2019 року, Верховна Рада 278 голосами «за» при 38 — «проти», при семи, які утрималися, і 25, які не голосували, ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Цей документ називають одним із найбільших здобутків парламенту VIII скликання, одним із віхових кроків в історії України як незалежної, суверенної держави. Чого досягнуто за п’ять років з часу ухвалення цього закону? Про це — у розмові кореспондента «Високого Замку» із Уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кременем.

Мова стала маркером свободи

— Мовний закон став переломним у питаннях утвердження і зміцнення нашої нації, — каже пан Тарас. — В умовах повномасштабного вторгнення росії українська мова стала одним із компонентів нашої екзистенції, нашої боротьби, а також маркером свободи. Дуже важливо, що цей закон виконується. За цих п’ять років він пройшов горнило імплементацій семи статей — які стосувалися впровадження української мови у сферах освіти, культури, Інтернету, обслуговування тощо. І на телебаченні, і у супермаркетах, і у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування — всюди чутно українську мову. І, що дуже важливо, її стало значно більше при спілкуванні вдома, а також у церкві. Хоча, нагадаю, на релігійну діяльність і на приватне спілкування мовний закон не поширюється.

За ці роки мовний закон зазнав чи не найбільше атак з боку проросійських сил, які усвідомлювали його значення для соборності нашої держави, для зміцнення наших національних інтересів. В умовах війни проти української мови триває агресивна кампанія росії геноцидного характеру. Про це свідчать переслідування і вбивства на тимчасово окупованих територіях населення, яке розмовляє українською. А також заміна українських вивісок, витіснення української мови зі сфери освіти, культури, нав’язування ворожих мовних наративів навіть під час переговорних процесів. Атаки на нашу державну мову не вщухають.

Але ми зберегли єдність. Ми змогли навчити поважати мовний закон, у нас є інструменти покарання його порушників. Українська мова сьогодні представлена у блискучих телевізійних прем'єрах, театральних постановках, у книгах, у мовних курсах, в обласних і місцевих програмах. Є величезний попит на вивчення української мови іноземними громадянами, лідерами великих держав, серед яких — президенти, прем'єри, спікери — які надають допомогу Українській державі у боротьбі проти російського окупанта.

У контексті утвердження української мови ми змогли запустити у тому числі процес деколонізації громадського простору. Сьогодні народні депутати повинні перейменувати понад 200 назв населених пунктів, які мають наліт російськомовності. Відбувається імплементація українського правопису зразка 2019 років — минуло теж п’ять років з часу, коли його затвердив уряд.

Ми бачимо позитивну соціологію — близько 80 відсотків громадян України не тільки відмовилися від російськомовного контенту, а й переважно спілкуються українською у визначених сферах, у себе вдома. І спонукають інших до зміцнення українськомовного середовища. У нас нарешті затверджено Державну мовну програму, мета якої - сприяти утвердженню, популяризації та опануванню державної мови. Буквально вчора відбулося перше засідання робочої групи за участі очільника міністерства культури, представників міністерства освіти, закордонних справ, Національної комісії стандартів державної мови, де посилено контроль за імплементацією мовного закону. Ухвалено рішення про розширення мережі безоплатних мовних курсів, у тому числі - коштом державного бюджету. Крім іншого, передбачено стимулювання місцевої влади до того, щоб розвивалася українська мова.

Ми активно працюємо над тим, щоб поповнити фонди зруйнованих бібліотек та знищених шкіл півдня та сходу України. Проводимо акції збору книг, підготовки кадрового резерву педагогічних працівників, шукаємо нові можливості для посилення мовного фронту у цих регіонах. Це і розмова про когнітивну деокупацію, і реальні кроки з мовної деокупації раніше зросійщених куточків України.

Тож минулі п’ять років були надзвичайно важливими, доленосними, історичними і для України, і для зміцнення статусу української мови як державної.

Утвердження державної мови — це також рух до Перемоги

— Яка життєва історія, пов’язана з мовою, вас за останній час особливо пройняла, схвилювала?

— Візьміть мою особисту історію. Я є сином видатного поета, Шевченківського лауреата Дмитра Креміня, уродженця Закарпаття, який волею обставин із 1975 року опинився на Миколаївщині. Він був, по суті, серед одиниць тих діячів культури, хто утверджував українську мову, хто писав нею, хто наполягав, щоб українську вивчали у школах, щоб нею друкували газети. Наприкінці 80-х мій батько стояв біля витоків Народного Руху, Товариства української мови, українськомовної преси, перших виборів президента України і Верховної Ради. Я — син свого батька, український філолог, кандидат наук, народний депутат України VIII скликання, який був співавтором мовного закону, а тепер працюю Уповноваженим із захисту держаної мови. Я дуже хочу, щоб моя дочка, яка народилася у Миколаєві, а зараз перебуває на Закарпатті, повернулася до Миколаєва, в якому не буде ракетних обстрілів, де в школах предмети викладатимуть українською. Мрію, щоб, де вона не була б — всюди почувалася затишно. Я вірю у силу наших Збройних сил, в єдність української нації, у мудрість наших державних діячів. І знаю, що зміцнення української мови — це утвердження наших національних інтересів, нашої державності, нашого поступу. Це наш рух до Української Перемоги.

Мовну програму затверджено вчора в Одесі…

— Чи багато людей у спілкуванні переходять з «общепонятного языка» на українську?

— Таких людей все менше. Бо достатня кількість громадян уже перейшла на українську мову. Їм для того потрібно було, у тому числі, почути вибухи 24 лютого 2022 року. Попри те, що на книжкових полицях досі бракує посібників та підручників української мови, що немає у достатньому обсязі словників, ми бачимо, що українська мова у нашому житті переважає. Я нещодавно бував в Одесі, де вчора затвердили міську мовну програму. Це величезний прорив! Періодично відвідую Миколаїв, Харків, Херсон, частенько буваю у Кропивницькому, у Сумах, Дніпрі, у Запоріжжі - і точно розумію, наскільки важливо для громадян продовжувати розвивати українську мову. Висока відповідальність за це — на місцевій владі. Скажімо, на Херсонщині тільки за останні три місяці затверджено 37 місцевих мовних програм. Загалом у нас таких в Україні - 105. Такі регіональні ініціативи зміцнюють державну мовну політику, дає нові поштовхи для розвитку української мови.

Серед важливих речей, які ми встигли зробити за цей час — зміцнення україномовного компонента для наших дітей, які тимчасово перебувають за кордоном. У результаті тісної співпраці з Міносвіти ми змогли забезпечити понад пів мільйона наших школярів викладанням української мови і літератури, історії. Це дуже важливо і для тих діток, які навчаються на Закарпатті, і на Буковині, в інших куточках, де компактно проживають національні спільноти. Українська мова справді стала мовою освітнього процесу, мовою спілкування на перервах, на територіях закладів освіти. Тому у нас, з одного боку, є і поступ, і скарги — але вони всі свідчать про те, що закон працює.

— До вас як до омбудсмена надходять заяви на порушення мовного законодавства. Про що ці скарги?

— Основні порушення відбуваються у сферах обслуговування, зовнішньої реклами та оголошень, а також у сфері Інтернету (відсутність стартової сторінки українською мовою). У кожному з таких випадків ми вживаємо заходів державного контролю, надсилаємо вимоги, зрідка накладаємо санкції у вигляді попереджень або штрафів. Все залежить від того, про яку компанію йдеться — великий супермаркет чи дрібну крамничку. Дуже важливо, що ніде немає спротиву — є розуміння, підтримка. І є механізми, які дозволяють оперативно виправляти порушення. Тому вивісок недержавною мовою у нас майже не залишилося, сайти оновлюють, чиновники спілкуються українською і створюють всі необхідні можливості для її утвердження.

Друга державна? Нехай у росії про це і не мріють!

— Із медіа можна дізнатися, що російська влада однією зі своїх вимог на потенційних мирних переговорах з Україною ставитиме надання російській мові статусу другої державної. Чи можливий такий компроміс?

— Це неможливо! Тому що статус державної української мови визначено у нашій Конституції. Там записано, що державною мовою в Україні є українська. Питання статусу інших мов, якими володіють громадяни України, якими вони послуговуються, визначено у наступних частинах статті 10. У нас не заборонено спілкуватися іншими мовами, але кожний громадянин України зобов’язаний послуговуватися державною мовою у визначених законом сферах суспільного життя на всій території України. З метою перевірки таких знань Національна комісія здійснює іспити на рівень володіння українською мовою як державною, а також забезпечує права громадян інших держав на перевірку таких знань, якщо вони претендують на ті чи інші посади. Національна комісія розробляє стандарти державної мови, у тому числі - потенційні зміни в українську термінологію правничого характеру. Відповідно до закону про правотворчу діяльність український правопис є обов’язковим до застосування, у тому числі - у правотворчій діяльності. Відтак жодних перспектив вимоги російської влади не мають. Водночас не забуваймо про те, що сила українського слова — це і сила державних інтересів. Чим сильніше влада захищає мовний закон, чим краще створює можливості, ефективно фінансує державну мовну програму і здійснює контроль за виконанням мовного закону — тим сильнішою буде наша єдність, тим сильнішим буде статус української мови як державної. Не забуваймо про те, що у рішенні Конституційного Суду про конституційність мовного закону вказано: будь-яка загроза державній мові дорівнює загрозі національним інтересам, національній безпеці. Ми виходимо з цього і робимо все від нас залежне, щоб українська мова була сильною, незламною — як і наш великий народ.