Фермер із Херсонщини самостійно розміновує поля, зміг почати посівну й відновив фруктовий сад

Історію одного з фермерів розповіли журналісти видання «Район Берислав».

«Після деокупації - наприкінці осені 2022 року — росіяни, які втекли на лівий берег Херсонщини й перебувають там зараз, почали рясно обстрілювати втрачене правобережжя, зокрема й Бериславський район. Жити в будинку ставало дедалі небезпечніше, адже ймовірність прильоту у великий обʼєкт більша, тож Анатолій Полив’яний шукав прихистку в прибудинкових спорудах. Виїздити не планував. Фермер відправив на спокійніші території дружину та доньку, а сам думав про посівну», — розповідають журналісти.

З небезпек у селі були не тільки обстріли. Росіяни, ще перебуваючи там, замінували багато території: двори, де вони проживали, поля, узбіччя доріг. Чекати, поки розмінують, довго: заміновані території настільки великі, що ДСНС навіть швидко обстежити їх не може.

Фермери на Херсонщині дедалі частіше ризикували та обстежували свої землі самостійно. Нерідко це завершувалось трагічно. Попри численні заклики влади не розміновувати самотужки, чимало мешканців деокупованої Херсонщини вирішили, що вони мають почати посівну так чи інакше.

З металошукачем, за допомогою якого Анатолій Полив’яний обстежує і сад, і поле, навесні 2023-го йому допомогли друзі. В’ячеслав Білковський — херсонський депутат, який вже понад два роки проходить службу в ЗСУ разом із дружиною придбали цей пристрій.

«Це один із внесків моєї сім'ї в перемогу. Сподіваюсь, що смачні фрукти з саду Толіка будуть на столах у херсонців вже цього року», — казав товариш.

Так і сталось: вже минулого року Анатолій зміг працювати в саду повноцінно. Обстріли тривають, тому й металошукач продовжує допомагати. В разі потреби фермер викликає саперів уже на конкретне місце, де знайшли небезпечний предмет. А на ділянці, де металошукач не показав підозрілого, працюють далі.

Наприкінці лютого 2024 року В’ячеслав Білковський, на своїй сторінці у Фейсбук написав прохання допомогти фермеру з Бериславщини. Це його давній друг Анатолій Полив’яний, а потребував він посадкового матеріалу ― картоплі.

«Від 500 кг до 1 тони, щоб мати змогу прокормитись та вивести трохи насіння на майбутнє. Купити він не може. Досі оговтується від «асвабадітєлєй», ― написав військовий.

На заклик В’ячеслава озвались волинські благодійниці Алла Чорна й Наталія Якимчук. Вони відправили Анатолію достатньо посадкового матеріалу для того, щоб посадити поле. «Зв'язковою» в цій ініціативі стала херсонська волонтерка та благодійниця Ольга Цілинко: саме вона, побачивши допис В’ячеслава, зв’язалась із волинянками.

За допомоги волинських благодійниць Анатолій зміг почати посівну. Друзі допомогли й з доставкою картоплі. Відтак, у червономаячців та мешканців сусідніх сіл будуть свої овочі ― ще й за притомною ціною, адже не потребують доставки. Анатолій засіває, попри постійні обстріли росіян.