Може, президенту Зеленському треба більше дослухатись до українського народу, ніж до своїх радників?

На обкладинці цього видання зображений Зеленський і розміщена його фраза «Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я. Самотня боротьба Володимира Зеленського».

Вирішив теж викласти деякі свої міркування, оскільки стаття і деякі висновки, які зробив журналіст, заслуговують на серйозну увагу.

Я не буду вступати в полеміку з автором цього матеріалу і тим більше його аналізувати. Це вже зробили до мене інші і ще більше його прокоментують.

Американці - наші друзі, соратники і стратегічні партнери. Якби не допомога США і перш за все президента Байдена, я ще точно не знаю, в якій би ми зараз жили країні і чи взагалі жили. Тому ми, українці, повинні бути безмежно вдячні США за колосальну допомогу, яку надає Україні американський народ. Ми теж повинні усвідомлювати, що ніколи і нікому США такого обсягу допомоги раніше не надавали. При цьому ми повинні пам’ятати, що військова допомога — це тільки частина, і менша частина тієї загальної допомоги в приблизно 115 млрд доларів, яку вже надали нам США.

Зараз в Конгресі США йде майже справжня війна щодо продовження цієї допомоги Україні, яку ініціює президент США Джо Байден у сумі приблизно 62 млрд доларів. Хто цим цікавиться, бачить, як зухвало Трамп намагається заблокувати цю допомогу Україні. Тепер, мабуть, уже немає ні у кого сумнівів у тому, що Трамп працює на інтереси путіна, для якого зупинення допомоги Україні є головним змістом його зовнішньополітичної діяльності на даному етапі.

Як тільки йому це вдасться зробити, наступним кроком буде — повернення Трампа в Білий дім. Але, на щастя для України, путіну, напевно, не вдасться ні заблокувати допомогу Україні, ні, тим більше, повернути Трампа в Білий дім.

До усвідомлення американських виборців зараз почало доходити те, що військова допомога Україні - це стрімкий економічний ріст військової промисловості США, це — тисячі нових робочих місць, це — гарантована і підвищена зарплата, це — реанімація законсервованих виробництв і відновлення можливостей громад, це, зрештою, — наповнення бюджету, збільшення соціальних виплат, це — істотний ріст економіки, а значить значне підвищення рівня життя американців. Кошти, які виділяються, як військова допомога Україні, значна їх частина, насправді, скеровується на підприємства військово-промислового комплексу США, які мають на замовлення Пентагону виробити відповідну військову зброю і техніку, яка і буде передана в Україну.

Але повернемось до цього матеріалу в журналі Тіme.

Як нам на нього реагувати — сперечатись, доказувати чи переконувати?

Пропоную інший підхід.

Для мене надзвичайно важливими були слова президента Зеленського, якого цитує автор, а саме: «Зеленський залишається категорично проти навіть тимчасового перемир’я. „Для нас це означало б залишити цю рану відкритою для майбутніх поколінь“, — сказав мені президент. Поки що він має намір виграти війну на українських умовах і змінює тактику, щоб досягти цього».

Тобто президент Зеленський залишається непохитним у тому, що ми повинні перемогти ворога у цій війні на українських умовах і ніяких переговорів про будь-які перемовини не може навіть бути мови.

Така його непохитна позиція повністю збігається з соціологічними дослідженнями. Такими є результати опитування, проведеного на замовлення громадянської мережі «Опора» Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології протягом 5−15 червня.

«Станом на середину червня 2023 року понад три чверті українців (77%) були цілком упевнені в перемозі України, ще 16% скоріше вірили в перемогу. Таким чином, ситуація з вірою в перемогу лишається практично незмінною з серпня 2022 року». Отже, віра українського народу і президента України Зеленського в нашу Перемогу є непохитною і надзвичайно високою!

З травня 2022 року до жовтня 2023 року безумовну довіру зберігають Збройні сили України та волонтери. Так, наразі 94% українців довіряють ЗСУ (у травні 2022 року — 98%), а 87% довіряють волонтерам (у травні 2022 року — 87%). Водночас за цей період простежується зниження довіри до інституцій центральної влади — з 91% до 76% стало менше тих, хто довіряє президенту. Проте важливо розрізняти ситуацію для Президента, де переважна більшість продовжує довіряти йому (і баланс довіри-недовіри виразно позитивний). Про це свідчать дані опитування КМІС, які щойно оприлюднені.

Тобто український народ, попри тяжкий характер війни і деякі помилки президента, продовжує непохитно вірити в нашу Перемогу і майже повністю довіряє президенту Зеленському.

Водночас, як це можна зрозуміти із матеріалу американського журналіста. Далеко не усі радники президента Зеленського мають таку ж непохитну віру у нашу перемогу, як сам президент і український народ.

Як зазначає автор, «його (президента Зеленського) переконання не змінилися. Попри останні невдачі на полі бою, він не має наміру відмовлятися від боротьби або домагатися будь-якого миру. Навпаки, його віра в остаточну перемогу України над росією затверділа в формі, яка турбує деяких його радників. Вона непорушно межує з месіанством."Він обманює себе», — розчаровано каже мені один із його найближчих помічників. «У нас немає варіантів. Ми не виграємо. Але спробуй йому це сказати». І далі: «Деякі з його помічників кажуть, що впертість Зеленського зашкодила зусиллям їх команди розробити нову стратегію, нове повідомлення. Поки вони обговорювали майбутнє війни, одне питання залишалося табу: можливість домовитися про мирну угоду з росіянами». Автор продовжує: «Троє високопоставлених чиновників, відповідальних за вирішення цієї проблеми, сказали мені, що відключення електроенергії цієї зими, ймовірно, будуть більш серйозними, і реакція громадськості в Україні не буде такою поблажливою. «Минулого року люди звинувачували росіян», — каже один із них. «Цього разу вони звинуватять нас у тому, що ми недостатньо підготувалися». «Ми не рухаємося вперед», — каже один із близьких помічників Зеленського. Деякі командири на передовій, продовжує він, почали відмовлятися від наказів про наступ, навіть якщо вони надходять безпосередньо з офісу президента. «Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати лінію», — каже він. «Але ми не можемо виграти війну таким чином».

В матеріалі американського журналіста не названі прізвища тих радників чи помічників президента Зеленського, які поділились своїми міркуваннями з журналістом, висловлювання яких вказано вище.

З цього можна зробити висновок, що непохитна віра українського народу у нашу перемогу повністю збігається з такою ж непохитною вірою в перемогу президента Зеленського, але не поділяється, або не повністю поділяється його радниками чи помічниками, що може створювати для президента істотні проблеми.

Намагаюся майже кожний день ознайомлюватися з центральною американською пресою чи ЗМІ. Періодично спілкуюся з американцями, своїми знайомими, які є прихильниками України. Можу лише висловити свої спостереження, які стосуються того, що прості американці, які далекі від політики, не повною мірою розуміють, що відбувається в Україні і чому американський народ повинен направляти Україні таку величезну допомогу. Не завжди легко переконати американців у необхідності допомоги Україні, але коли вони починають розуміти, що в Європі йде справжня війна, і поки українці захищають світ від путіна — американці можуть продовжувати жити звичайним життям, але коли Україна загине — Третя світова війна охопить усю планету. Тобто з американцями треба більше говорити і пояснювати, яке це планетарне зло — путін, який відкрито погрожує США усією потужністю ядерних сил.

Нам, українцям, треба зробити певні висновки з цього матеріалу американського журналіста, внести зміни в діяльність державних інституцій і скерувати основні свої зусилля на роз’яснення дружньому американському народу.

Якщо повернутись до заголовка матеріалу, який розмістив журнал Timе, то я б не погодився з другим реченням, а саме «Самотня боротьба Володимира Зеленського» — це не відповідає дійсності. Насправді, надзвичайно важливо те, що український народ разом з президентом Зеленським веде боротьбу і непохитно вірить у нашу Перемогу, а все інше не заслуговує на увагу.

Але почекаємо, що скаже президент Зеленський, що це за радники, і які рішення він ухвалить?