Передплатити Підтримати

Роковини президента Зеленського

По-іншому і бути не могло. Все йде до того, про що рік тому попереджали прозорливі "порохоботи" (прихильники Порошенка): перемога Зеленського призведе до реваншу проросійських сил, занепаду економіки, розвалу антипутінської коаліції, а наслідком може стати капітуляція і фактична втрата державності.

Рік тому мало хто вірив у здійснення цього апокаліптичного сценарію. Навіть найзапекліші песимісти, вони ж — реалісти, у глибині душі хотіли помилитись, сподіваючись на краще. На жаль, не помилились. Єдиний умовний плюс роковин президента Зеленського — нудьгувати не доводилось. Нова владна команда не втомлюється дивувати і пробивати дно. Це вони роблять послідовно, методично, із завидною постійністю.

Як пишно все починалося... Штаб Зе!Команди 21 квітня 2019 року

Отже, рік тому 73 відсотки українців, що пішли голосувати під час другого туру, вибрали президентом воюючої країни актора комедійного жанру 42-річного Володимира Зеленського. Результат був вражаючий! Шокуючий! Решта 25 відсотків виборців, які проголосували за Порошенка, не могли повірити, що так критично багато їхніх співвітчизників стали наївними жертвами масштабної політтехнологічної афери. Народ, якого кілька років поспіль годували низькопробним серіалом про «народного президента» Голобородька, раптом повірив у реалістичність цього телевізійного персонажу і довірив йому країну. Звісно, нічого доброго з цього вийти не могло. До цього висновку вже дозріла і частина виборців Зеленського. За рік його рейтинг «схуд» майже вдвічі: сьогодні президента підтримує приблизно 40 відсотків українців. Це все ще значний показник, але базується він, мабуть, на небажанні людей прощатися з власними ілюзіями.

Між цими фото - всього рік часу

Уся передвиборча компанія Зеленського була побудована на ілюзіях. Що таке ілюзія? Це викривлене, хибне сприйняття дійсності. Простіше кажучи, це обман. Задача для політтехнологів Зеленського була спрощена тим, що значна частина українців обманюватись рада. Для цього їх попередньо підготували. Щоб придуманий світлий образ Голобородька ліг на благодатний ґрунт, треба було вщент знищити імідж і репутацію «попедника». Тоді значно легше грати на людських емоціях через зрозумілу антитезу: з одно боку «президент- барига», з іншого — «чесний народний президент — свій хлопець». У «бариги» немає шансів.

Махровий популізм, маніпуляції, компрометація та нищення опонентів лягли в основу виборчої кампанії Зеленського. Вони ж у подальшому стали принципами діяльності Зе-влади. Важко повірити, але усе, що політтехнологи Зе-кандидата приписували конкуренту на виборах, за минулий рік Зе-президент та його команда примудрились втілити у життя.

Українцям вкладали у вуха, що вони жили в епоху бідності, хоча насправді при Порошенкові, попри війну та окупацію частини територій, де було зосереджено значну частину промислового потенціалу країни, економіка зростала (до трьох відсотків). Це при тому, що в 2014−15 роках Україна була фактично банкрутом з порожньою казною. Із закінченням «епохи бідності» закінчився і ріст ВВП: економіка почала повільно, але впевнено падати. Хоча перший «уряд реформаторів» Зеленського, який очолював Гончарук, обіцяв ріст ВВП у… 40 відсотків. Це навіть крутіше, ніж обіцяні зарплати для вчителів у 4 000 доларів.

Захмарною вершиною обману став таємний політ Зеленського в Оман. І цей промовистий факт є яскравою ілюстрацією до ще одного міфу часів президентської виборчої кампаніі — про «кінець епохи брехні».

Під час "офіційного відпочинку" в Омані - потай від власного народу

Рік тому вона точно не закінчилась. Як і не зникла корупція, масштабами якої лякали українців опоненти Порошенка. Корупція, як явище, притаманна будь-якій системі. Вона є і в тоталітарних країнах, і в демократичних. Різниця лише у тому, що одні країни з нею борються, а інші імітують боротьбу. За рік, що минув, стало очевидним, що переважна більшість так званих антикорупціонерів часів Порошенка вміло паразитувала на цій темі. Бо після перемоги Зеленського, як по команді, вони здулися і корупцію впритул не бачать. Можливо, тому, що при новій владі отримали жирні державні посади. Як наприклад, Сергій Лещенко, який став членом наглядової ради «Укрзалізниці» із зарплатою 136 тисяч грн. (щоправда, у січні Лещенкові виплатили вже 332 тисячі грн.) Інтерес до боротьби з корупцією новоявлений залізничник геть втратив, хоча саме «Укрзалізниця» — чудовий об'єкт для пошуку корупції.

Брат очільника Офісу президента Денис Єрмак "приторговує посадами". Скрін із записів Гео Лероса

Втім, при Зеленському її і шукати не треба. Корупційні скандали переслідують його команду. Найсвіжіший і найгучніший стосується керівника офісу президента Андрія Єрмака, брат якого зухвало взявся торгувати державними посадами. І на цьому прикладі видно, як обіцянки «негайно карати корупціонерів зі свого оточення» розходяться з реальною діяльністю, точніше бездіяльністю. За офіційними даними Держказначейства, за перший квартал 2020 року у корупціонерів конфіскували аж… 14 тисяч гривень!

Тим часом Зеленський вдає, що нічого надзвичайного не сталося і усіляко прикриває одіозного главу свого офісу.

Кадрова політика президента — це окрема «пісня». Тут також все сталося з точністю до навпаки: обіцяв, що ніякого кумівства не допустить, а на ключові посади призначатиме лише професіоналів через прозорі конкурси. Натомість попризначав на високі посади найближчих друзів та колег з попередньої роботи, які, звісно, зеленого поняття не мали у державному управлінні. Хоча ні, деякі кадри, які отримали чималий вплив, дуже навіть досвідчені. Щоправда, специфічний досвід вони набули ще за часів президентства Януковича. Перемогу Зеленського сприйняли, як шанс для реваншу, і цим шансом сповна скористалися…

Та найбільш больова точка, на яку під час кампанії тиснув Зеленський, це, звісно, війна з Росією. Він переконував, що війна триває лише тому, що вона вигідна Порошенкові. Як тільки Зеленський стане президетом, настане мир, бо тоді Порошенко вже не зможе робити «бізнес на крові». Все дуже легко і просто. «Просто перестати стріляти».

Притомні українці криком кричали, що це — цинічна брехня. Апелювали до елементарної логіки та причинно-наслідкового зв'язку, який свідчив, що не Порошенко розпочав війну, відтак не він є її бенефіціаром (одержувачем вигод, що виникають у результаті реалізації проекту). Умовний мир від Путіна можна отримати лише в єдиний спосіб — шляхом повної і беззастережної капітуляції. Тому, якщо Зеленський обіцяє «перестати стріляти», значить готовий йти цим шляхом. І пішов: нерівноцінні обміни, так зване розведення, а за фактом — відведення наших військ, загравання з проросійськими бойовиками. Зеленський ще під час дебатів на стадіоні лагідно назвав їх «повстанцями». Президент наочно продемонстрував схильність до капітуляції.

Не виключаю, що акт капітуляції у тій чи іншій формі міг бути підписаний вже на саміті у Парижі. Цього не сталося завдяки активній частині патріотичних сил. Зеленський банально побоявся чергового Майдану і плачевних для себе наслідків («Ростов не гумовий»). Протести під офісом президента засвідчили, що українці цього ковтати не будуть.

Пандемія коронавірусу, падіння цін на нафту дали нам невелику передишку, але навіть за таких форс-мажорних обставин Росія не припиняє атакувати Україну, дестабілізувати ситуацію в нашій країні.

Зеленський так і не став дієздатним президентом. Він продовжує робити те, що так-сяк вміє — грати роль президента. Ця роль йому не дається, він тримається з останніх сил. На недавньому ефірі з Савіком Шустером Зеленський виглядав нещасним і жалюгідним. Весь драйв, уся пиха вивітрилися.

Куди вивітрився награний "оптимізм" гаранта? Скрін з телешоу Савіка Шустера

Рік тому він з насолодою ображав і висміював президента країни, інших політиків, зрештою, принижував власну державу, її мову, її громадян, а сьогодні сміються над ним. Він став вироком не Порошенкові, а самому собі. Став ходячою пародією на самого на себе. Справді, важко втриматися від посмішки, коли бачиш, як вдягає військову форму з чужого плеча чи шолом, в якому нагадує черепашку-ніндзя.

Він став героєм численних фотожаб, отримав різні глумливі прізвиська на кшталт «янелох». Успішним президентом він точно не стане, але і улюбленим актором вже ніколи не буде. Він зруйнував своє успішне, безтурботне життя. Головне, не дати йому остаточно зруйнувати життя мільйонів українців, значна частина яких рік тому так необачно проекспериментувала з країною.