Передплатити Підтримати

«Книжкова лихоманка» стартувала

ХХІ Форум видавців Андрій Курков розпочав хлібом, але без солі

370 авторів з 25 країн світу, 960 літературних зустрічей, презентацій книжок, художніх виставок та театральних постановок чекає на відвідувачів ХХІ Форуму видавців у Львові. Кількість гучних імен серед гостей форуму зашкалює: американський історик зі світовим ім’ям, дослідник тоталітаризму Тімоті Снайдер, австрійський письменник, спеціаліст зі східноєвропейської історії Мартін Поллак, відома російська письменниця Людмила Улицька, кримськотатарський громадський діяч Рефат Чубаров, польський прозаїк та драматург Януш Гловацький... Основну тему обговорень на Форумі “100-річчя Першої світової війни” змінювали в оперативному порядку на “100-ліття боротьби з тоталітаризмом”.

«Письменником-першопрохідцем” ХХІ Форуму став Андрій Курков — автор презентував “книгу для найменших” про левеня та львівську мишку і ще до відкриття ярмарку вилетів у справах за кордон. Пан Курков привіз на Форум видавців... півметровий буханець домашнього литовського хліба.

“В Україні є дві столиці — політична і культурна, Київ і Львів, — зауважив Андрій Курков. — У нас також є два Нових роки — 31 грудня і день початку Форуму. Вперше у цей день погляди українців звернені не лише на Львів, а й на схід. Тиждень тому я був у Литві, розповідав про ситуацію в Україні. У маленькому містечку Анікщай литовці доручили мені поважну місію — привезти українцям хліб. Литовський хліб не черствіє довго. Хочу побажати нашій літературі, щоб вона також не черствіла. Література — це той самий хліб, тільки для мислення”. Письменник розділив шматочки хліба поміж гостями фестивалю, частинка дісталася засновниці Форуму видавців Олександрі Коваль, австрійському письменнику Мартіну Поллаку, російській письменниці Людмилі Улицькій та представнику Шведського інституту Даніелю Густавсону.

Книжковий ярмарок стартує з 11 вересня біля Палацу мистецтв та на проспекті Свободи. Вхід для пенсіонерів та дітей до 13 років — безплатний, для решти коштуватиме символічних 10 гривень. Напередодні під рясним дощем представники українських видавництв розклали надворі стелажі...

В приміщенні Палацу мистецтв охорона прискіпливо перевіряла пропускні бейджі у хлопців з коробками. Поки одні видавництва носили полиці та кріпили до прилавків синьо-жовті прапори, київське “Фоліо” та “КСД” спритно розклали книги на стелажах, проте найцінніші видання, кажуть, досі в коробках. Провідні видавництва про додаткові заходи безпеки на цьогорічному Форумі знають, а тисняву розглядають як “добрий наплив клієнтів”... При тому, що розмітки, куди відступати натовпу в разі небезпеки — немає. За порядком, окрім суворих охоронців, наглядатимуть волонтери із Самооборони. “Встановили посилене відеоспостереження. Уся територія проглядається відеокамерами — і подвір’я, і сам Палац мистецтв”, — заспокоює пані Коваль та додає, що разом з Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, міліцією та СБУ розробили план заходів на випадок непередбачених подій.

На чотири дні Львів перетвориться на майданчик для дискусій провідних мислителів світу: літератори, історики,?політологи спробують оцінити перспективи українсько-європейських взаємин, зачеплять й таку складну тему, як стосунки з Російською Федерацією.

«Культурний простір поборов політичну напругу»

Людмила Улицька (Росія), спеціальна гостя фестивалю

“Я дуже пізно почала писати. Перша моя книга вийшла, коли мені було 50 років, у Франції французькою мовою. Тільки через рік вийшла книга російською. Мабуть, я «везуча» людина, бо після того усе закрутилось, мої книги почали перекладати різними мовами. Спочатку це була Західна Європа: Франція, Німеччина, Голландія. Але потрібен був час, років з десять, щоб мої книги надрукували у Східній Європі. У Будапешті я отримала першу і найдорожчу для мене премію. Це було нечувано: я — єврейська письменниця, що пише російською мовою, отримую “Премію міста Будапешт” в момент, коли стіни будинків ще теплі від артилерійських обстрілів. Для мене це означало одне — культура може перемогти політику.

Потім мене почали друкувати у Прибалтиці. А це частина світу, котра найменше хотіла чути російську мову і читати російські книги. Знову культурний простір поборов політичну напругу. Останній мій переклад, тридцять четвертий, був українською мовою (йдеться про книгу «Даніель Штайн, перекладач», з якою пані Людмила приїхала на Форум. — “ВЗ”). Тоді я сказала: більше мені немає чого прагнути, бо найбільшу перепону, яка може бути у письменника, я подолала. Бо я дуже добре розумію, що наші політичні відносини впливають на культурні взаємини. Єдине, на що я сподіваюсь, що культурний простір розташований вище, аніж простір політичний. І свідченням тому є антивоєнне звернення Конгресу перекладачів, яке я привезла з собою.Особисто мій клич — те, що хочу сказати вам я: “Культура вища за політику”! Чим більше ми працюватимемо на культуру та освіту, тим кращим ставатиме цей світ”.