Передплатити Підтримати

«У нас ще не такі рівні шви, але ми стараємось»

Вихованці дитячого притулку у Львові почали шити білизну для солдатів

Про маленького львів’янина, який віддав на армію гроші, що збирав на планшет, розповіли по всіх каналах. Діти чують звідусюди заклики “допоможи військовим” і хочуть бодай чимось поділитись з солдатами. Вихованці львівського притулку для неповнолітніх також долучились до акцій на підтримку армії. Оскільки в притулку перебувають діти-сироти, діти з неблагополучних родин і навіть неповнолітні біженці, зрозуміло, що грошей вони не мають. Зате вирішили допомагати в інший спосіб — у майстерні шиють білизну для солдатів.

У просторому кабінеті-майстерні є кілька швейних машинок. Підлітки — і хлопці, і дівчата самі роблять нескладні викрійки чоловічих трусів, хтось зшиває, хтось засиляє гумку... Працюють повільно, по кілька разів відміряючи, аби не зіпсувати тканину, адже її і так небагато. “Нам уже раніше показували, як шити, давали вишивати бісером. Я навіть шорти собі сама пошила, зшивала штани. Мені подобається”, — каже Вікторія. Дівчинка у притулку вже втретє, тому найсміливіша. “Думаю, могли би шити не тільки труси, а ще якісь прості речі для солдатів. Може, рушнички. Форму, певно, не зможемо. Головне, щоб була тканина. Маємо небагато — десь на двадцять пар. Ясно, у нас ще не такі рівні шви, як в магазинних, але ми стараємось”, — каже Віка. На питання, як потрапила до притулку, дівчина неочікувано відповідає: “Сама прийшла. На початку серпня. У мене є батьки, брат, але... Ну, якось мені з ними... складно. Я втікала з дому. Два рази мене сюди здавала мама, а на третій раз я вже сама прийшла...” — неохоче розповідає Віка. Але додає: попри все, хоче згодом повернутись додому.

У притулку діти перебувають тимчасово — не більше трьох місяців. Сюди їх доправляють на той час, поки соціальні служби їх кудись не прилаштують. Серед них є і ті, хто постійно втікає з дому, і вимушені біженці. Серед десятка підлітків, що трудяться в майстерні, є і африканець, і хлопець зі Шрі-Ланки. Кроїть тканину на білизну для українських військових і Рустам. Він біженець з Афганістану, тож як ніхто інший в цій кімнаті розуміє, що таке війна. Рустам трохи говорить російською. Каже, втікав з Афганістану разом з батьками та братами. В Україні їх затримали, дорослих нелегалів відправили назад, а неповнолітнього хлопця дозволили залишити. “Я був три місяці в Москві, потім ми їхали сюди. Україна дуже красива, до мене тут добре ставляться. Люди хороші, намагаються допомогти. Хотів би отримати український паспорт і жити тут, знайти роботу. Не хочу, щоб і тут була війна... Не хочу їхати далі”.

Директор притулку Світлана Гаврилюк каже, що не сподівалась, що діти так переймаються ситуацією в країні. “Наші діти долучились до акції “Лист до солдата”. Не думала, що з цього щось вийде. До нас потрапляють діти, які тривалий час не ходили до школи, не навчались, мали проблеми з поведінкою. Думала, що вони можуть написати? Але коли читала ті листи — плакала.

Такі вони щирі і зворушливі, — каже Світлана Гаврилюк. — Ідея шити білизну для військових виникла у Центрі гуманної педагогіки, що діє при кафедрі розвитку особистості Інституту вдосконалення вчителів. Це ж так жахливо, коли розповідають, як поранених привозять в госпіталь, а їх навіть нема у що переодягнути.

Викладачі цієї кафедри і “скинулись” на тканину та фурнітуру. Звичайно, на ці гроші можна було купити готові труси чи шкарпетки, але вирішили, що так краще. Діти розуміють, що відбувається в країні, і хочуть допомогти в міру своїх можливостей. Так вони знатимуть, що теж щось зробили для цього солдата. В кожній школі є такий кабінет-майстерня, де діти щось в’яжуть, шиють. Думаю, було б добре, аби діти на уроках праці шили якісь елементарні речі для солдатів. Не просто батьки здали певну суму на допомогу армії і все. Краще дозволити дітям зробити щось своїми руками”.

Наразі ж вихованці притулку закликають волонтерів та небайдужих людей допомогти їм придбати тканину, аби вони могли пошити більше білизни для солдатів. Тим паче, що з кожним разом у юних швачок виходить все краще. Можливо, якщо буде достатньо тканини, шитимуть простирадла та наволочки, яких так бракує госпіталям, що приймають поранених.

Адреса притулку: Львів, вул. Левандівська, 17-б. Тел. (032) 267-90-93.