«Плануємо леніна переплавити…»

На презентації книжки «Сержант В’юн» Андрія Чобота, яка відбулась у Львові, я довідалася, що у місті Радивилові на Рівненщині досі стоїть пам’ятник… леніну. (З Рівненщини — головний герой цієї книжки, військовослужбовець Микола В’юк, який втратив на війні ноги). Я була заскочена: невже і справді у Радивилові можна побачити леніна?

Вісім років тому Олек­сандр Курсик (нині - вій­ськовослужбовець) напи­сав у соцмережах: «А тим часом в Радивилові. Стоїть собі ілліч, сумує. Працює вождь охорон­цем території комунального під­приємства…». Є навіть фото ле­ніна. Видно, що усі охочі могли сфотографуватися біля пам’ятника…

Я зателефонувала до керів­ника комунального підпри­ємства «Водоканал», депута­та міської ради Радивилова Андрія Ковальова, аби поціка­витися долею цього пам’ятника. Бронзовий пам’ятник радян­ському вождю колись стояв у центрі Радивилова.

Пан Андрій емоційно відреа­гував на мої запитання, мовляв, не треба шукати у цьому якоїсь сенсації.

— Пам'ятник накритий, — каже Андрій Ковальов. — Плануємо його переплавити і зробити но­вий пам’ятник — засновнику міс­та Радивилова, меценату Ми­колі Радзівілу. Є готовий проєкт нового пам’ятника, на його ви­готовлення потрібно 6−7 млн грн. Його плануємо встановити на головній площі міста. Але війна, коштів на це немає…

— Раніше ви планували пам’ятник леніну продати…

— У пам’ятнику 3,5 тонни бронзи. Це дороговартісний ма­теріал. Але я двома руками про­ти продажу! Ми потім не купимо матеріалу за ці гроші, бо його продадуть як металобрухт… Є міська рада, на балансі якої цей об'єкт, вона буде це питання ви­рішувати.

Я також поспілкувалась теле­фоном із заступником місько­го голови Радивилова Олек­сандром Пастухом.

— Міська рада вела пере­мовини з фірмами у Дніпрі та Львові, які можуть переплави­ти пам’ятник і виготовити нову скульптуру, — каже Олександр Пастух. — Деякі підприємства через війну виїхали… Тож ми ви­рішили це питання наразі від­класти. Громада націлена на інші завдання. Війна в державі, це питання не на часі.

— Ви планували встановити новий пам’ятник засновни­ку міста Радивилова. Чи об­говорювали ви питання, на­приклад, щодо встановлення пам’ятника новітнім героям? Бо наразі у вас на централь­ній площі лише постамент від пам’ятника леніну…

— Так, ми це питання підніма­ли. Але потрібно провести об­говорення серед мешканців на­шого міста.

На постаменті нічого не на­писано. Це просто постамент… Будь-які роботи — це витрати. Є різна категорія людей, дех­то каже: «А ви розвалили, зараз будете знову ставити… Будете, відповідно, використовувати ко­шти». Тому потрібно мінімізува­ти усі витрати. Якщо постамент нормальний, то для чого його руйнувати? Ми наразі зупини­ли цей процес, бо війна, і до пам’ятників двояко ставляться. Навіть і до пам’ятників героям. Ще війна, мовляв, не закінчила­ся, а ви вже хочете пам’ятники ставити… Різні є думки.

— Стільки років минуло, як того Леніна зняли, а ви й досі не можете дати собі з ним раду. Кілька років тому місь­кий голова Радивилова Ми­кола Карапетян коментував у медіа, що ніби ось-ось бу­демо щось робити з тим ле­ніним. Але нічого так і не зро­били…

— На органи місцевого са­моврядування покладено ба­гато обов’язків: благоустрій, вода, каналізація, освітлення, дороги… Хоча сьогодні є бага­то скептиків, які говорять, що не треба дороги робити. Але якщо дороги роблять там, де прохо­дять бойові дії, то чому тут не робити дороги? Якщо ми не за­латаємо латку сьогодні, то за­втра буде вибоїна…