«Спочатку дрони, потім — стадіони»

У суботу, 9 вересня, біля Львівської ОВА, волонтер Святослав Літинський провів одиночний пікет. Мета — через військову адміністрацію передати розуміння усім гілкам влади про загрозливість ситуації з некритичними витратами у час війни. Про це Святослав повідомив напередодні на своїй сторінці у Фейсбуці. Долучилося до акції не дуже багато людей (якщо порівнювати з подібною акцією в Одесі), близько шістдесяти небайдужих. Але люди налаштовані рішуче. Вони обурені тим, що у час війни влада збирається будувати стадіони за шалені кошти, замість того, аби допомагати Армії!

— Ці люди теж проводять одиночний протест, — каже Святослав Літинський, коли розпитую його про людей, які долучилися до акції. — Декого я знаю, декого — ні. Очевидно, що людей обурюють некритичні державні витрати… До речі, після того, як я оголосив одиночний протест, тендер на будівництво лижеролерної траси у Новояворівську на суму 96 млн грн скасували. Позавчора ця траса ще була потрібна, а сьогодні вже ні. Громадський тиск працює!

— Ви ще розповідали про закупівлю подарункових годинників у футлярах за 235 тисяч грн. Замовник — Львівська обласна рада.

— Думаю, що такі витрати зараз не потрібні. Так само як і будівництво нового стадіону у Кам’янка-Бузьку чи не за 117 млн грн. Не вкладається в голові… Я дуже розраховую, що Львівська ОВА почне моніторити свої тендери, щоби некритичні витрати не здійснювати, а більше допомагати Армії. А на рівні держави потрібно вирішити пріоритетність.

— Ви один боєць на цьому важливому фронті?

— У Києві підтримують та поділяють мою думку, в Одесі. В Одесі волонтерка Катерина Ножевнікова виходила з одиночним протестом. Інші люди теж долучились до неї. В Одесі ремонтують суд, який два чи три роки тому ремонтували.

Конча-Заспа, там є їдальня, у якій спортсмени харчуються. Вони кажуть, що ми можемо 300 спортсменів за годину обслужити. А ось 400 — не можемо. І тому ми будемо витрачати сотні мільйонів грн, щоб на 100 спортсменів більше обслуговувати. Які спортсмени під час війни? Яке обслуговування? Що у них в голові? Я розумію, що у них в голові, бюджет є більшим за рахунок ПДФО військових і значить потрібно цей бюджет використати.

— Так би мовити, розпиляти…

— Це, фактично, так і є.

— Тобто досі немає розуміння, що важливо, а що може зачекати…

— Розуміння є, але люди щоразу виправдовують себе. Це ж наша громада, треба допомогти цій громаді. Потім починають видумувати: «Ну, як цими ж лижеролерними трасами потім будуть користуватися врешті-решт військові». А ті, що їдальню хочуть збільшити, кажуть: «Ну, так спортсмени потрібні для суспільства». Виправдання цьому знаходяться дуже легко.

Волонтерка Леся Менкуш-Мальків тримає у руках плакат: «Спочатку дрони, потім — стадіони».

— Такою є моя думка (показує на плакат). Коли горить хата, то не кладеться бруківка. Все дуже просто. Ми щодня збираємо гроші на потреби ЗСУ. До нас приходить пенсіонерка пані Марія, і приносить з кожної пенсії 200 грн. Я розумію, що для неї це дуже великі гроші. А ми ремонтуємо якісь незрозумілі тротуари. Звісно, це теж потрібно робити, але не зараз.

— Як ви думаєте, хтось би мав з влади вийти до учасників пікету?

— Вони зішлються на те, що вихідний. Але по-людськи Козицький мав би вийти навіть з поваги до Артура — Героя війни. Артур Кирєєв нагороджений орденом Б.Хмельницького. Він справді Герой. Принаймні заради того, щоб йому потиснути руку і поспілкуватися. Дістатися сюди людині на візку через усі ці перешкоди у місті — це проблема. Кожен бордюр — перешкода. Пересуватися вулицями Львова на візку дуже важко.

Пані Наталія прийшла на пікет з двома дітьми.

— Ми постійно донатимо на Армію, — каже жінка. — Сплачуємо податки, а їх використання — неналежне.

Батько Христини та Данила зараз на війні. Данило розповідає, що у школі збирав для військових кошти на автомобіль. Вдалося зібрати 80 тисяч грн. Машину купили.

У пана Романа у руках плакат «Ні — некритичним витратам!», а під ногами — шина…

— Військовим потрібні шини, — каже пан Роман. — І треба щоб, ці шини використовувалися за призначенням. Але це і делікатний натяк… У час війни він поганий, звісно. Але… Мої друзі, які служать в ЗСУ, кажуть, що дійсно є величезна потреба у колесах. Машини їздять по бездоріжжю. Це — витратний матеріал, майже як набої до зброї. Колеса за бюджетні кошти, за кошти місцевого самоврядування можна елементарно купити.

У зв’язку з війною у багатьох ОТГ з’явилося багато коштів за рахунок Збройних сил. У деяких місцевих бюджетах є надлишок коштів. І відповідно чиновник шукає, де ті кошти використати. Але є дуже багато витрат, на мою думку, не потрібних у час війни. Краще ці кошти спрямувати на Перемогу. А після Перемоги ми все відбудуємо, відремонтуємо. Все зробимо.

Артур Кирєєв каже, я допомагаю ЗСУ чим можу.

— Треба виділяти кошти на Армію і на речі, які потрібні зараз війську. Тому що сьогодні ми покладемо бруківку новеньку за мільйони або мільярди, а завтра сюди прийде «руській мір». Тому що в нас немає надійного захисту і немає чим воювати.

Військові кажуть, що потреба є в усьому. Починаючи від боєприпасів, дронів до тактичних аптечок, амуніції. Бувають «прильоти», щось згорить. Потім ти маєш це списувати, на це йдуть місяці, щоб отримати нове. Або купуєш за свої кошти. Багато військових так роблять. Або намагаються вийти на волонтерів, які їм допоможуть. В когось сім'я, діти, вони не в змозі постійно купувати амуніцію, яка їм потрібна. А наші чиновники будують спортивні траси, бо хочуть щось собі покласти до кишені…

Я запитала в охоронця ЛОВА, чи є хтось з керівників на роботі?

— Сьогодні немає. До Львова має приїхати Борис Джонсон, усі — там. Ми повідомили про те, що прийшли люди з плакатами, у приймальню. Сказали, що люди вимагають, аби державні гроші не витрачали на непотрібні речі, — пояснює охоронець.

Коли хвиля обурення в Україні щодо цього питання почала підійматися, Мінфін запропонував забрати ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) з міських та обласних бюджетів та передати у спецфонд Міністерства оборони. З приводу цього у соцмережах почалися дискусії…

Учасники одиночних пікетів закликають львів'ян не бути байдужими щодо цього питання. Виступати проти некритичних витрат. Надсилати депутатам свої колективні звернення від будинків. До речі, жоден львівський депутат на акцію, що відбулася під стінами ЛОВА, не прийшов… Лише кілька поліцейських уважно спостерігали за усім, що відбувається (знімали на відео написи на плакатах та учасників).

Наприкінці акції активісти зауважили, на сьогодні є райони на Львівщині, де взагалі немає жодного укриття, а тому будувати, зокрема, басейни в час війни є неприпустимо. Також активісти наголошують: потрібно зафіксувати обов’язковий відсоток, які міста мають скеровувати на військо. А не так, що хтось допомагає, а хтось — ні (або допомагає по-мінімуму).

P.S. Активісти вирішили продовжити акцію у наступну п’ятницю о 16.30. Сподіваються почути думку та побачити конкретні дії чиновників ЛОВА щодо некритичних витрат у час війни.