Я видалив всі непотрібні іноземні клавіатури на своєму телефоні

«Пані королево, якщо ви захоче драйву у житті та приїдете до нас працювати в сфері обслуговування, то вам треба буде знати українську. Тому, Ваше Величносте, моя вам порада: починайте вчити мову нашої країни вже зараз, поки ви у Букінгемському палаці. Проте, якщо ви просто захочете приїхати в Україну пожити, то можете спілкуватися тією мовою, якою хочете. Ми, українці, вас зрозуміємо.»

Це я до того, що відсьогодні в Україні, як і раніше, можна розмовляти будь-якою мовою. Хочете балакати інозменою — ю, а велкам. Хоч мертвими мовами спілкуйтеся, головне, щоб співрозмовники петрали, про що ви. Просто українську тепер буде чутно частіше. Ви зайдете поїсти і почуєте не «прівєт», а «вітаю», от і все. Проте, закон про українську мову вплине на державу. Зараз буде моя особиста історія, пов’язана з ним. Спойлер: я вважаю цей закон прекрасним, бо у 2019 році він став рушієм моїх змін. Це надало мені впевненості публічно розмовляти українською і запустило цілий механізм взаємозалежних дій.

Я видалив всі непотрібні іноземні клавіатури на своєму телефоні. Залишив лише українську та англійську. Почав писати повідомлення, нотатки, запити у гуглі українською. Кожна моя дія загострилася на темі України. На Т Б запровадили квоти. Я на той час був одним з небагатьох відомих людей, що могли вільно розмовляти українською. Мене почали всюди запрошувати. Відповідно, більше людей дізналися про мої проєкти та україновідчуття. Завдяки цьому у мене з'явилися можливості та сили зробити для країни те, що я вже зробив.

Ця історія — це мій приклад того, що закон про мову набагато важливіший, ніж це можна уявити. Бо мова, якою ви думаєте, визначає ваші дії. А ваші дії визначають майбутнє вашої країни. І сьогодні вступила у силу друга частина цього закону. Я радий, що тепер, куди б я не завітав, в моїй країні до мене будуть звертатися не англійською, не італійською, а українською мовою.

У мене все. Цьом.

Джерело