«Мова — те, що торкає аж до глибини серця»

Студентка з Дрогобицького педагогічного університету Анна Світлозарова стала переможницею Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Анні 20 років, вона — студентка четвертого курсу факультету української та іноземної філологій.

— Українську мову люблю з ма­лої дитини, — розповіла журналістці «ВЗ» переможниця. — Для мене мова — щось особливе, що торкає аж до глибини серця. Люблю читати, захо­плююся синтаксисом, лексикологією, фразеологією.

Ще з дитинства Анна знала, що коли виросте, обов’язково стане вчитель­кою. Пригадує, як садила ведмедиків — це були її учні - і розповідала їм щось цікаве, читала вірші і навіть задавала домашнє завдання. Все, як у школі.

— Бути вчителем — моє покликан­ня, — каже дівчина. — Люблю те, що роблю.

Перед вступом у Дрогобицький педуніверситет Анна Світлозарова складала ЗНО. За її словами, попе­редньо займалася з репетитором і склала іспит з української мови та літератури на 190 балів. Хоча попе­реднє, так зване пробне ЗНО з мови, написала на 195 балів. Хвилювання «внесло корективи».

— Анно, самі вирішили, що ві­зьмете участь у Конкурсі імені Пе­тра Яцика? Чи, можливо, хтось з викладачів порадив?

— В університеті у цьому конкурсі беру участь ще з першого курсу. На факультеті займала призові місця, а от у фіналі жодного разу не перема­гала. Це — конкурс мого серця, я його люблю найбільше. І лише цього разу мені пощастило. Так, це була складна дорога, сповнена щоденної роботи. Я йшла до перемоги чотири роки!

— А що тепер?

— Маю намір вступати у магістра­туру — на свій улюблений факультет. Бо на цьому факультеті такі викладачі, талант і професіоналізм яких немож­ливо описати словами. Це доцент Ма­рія Степанівна Стецик, яка мене сюди привела, яка заклала у мені ще більшу любов до мови, ніж у мене була з ди­тинства. А також доцент Уляна Богда­нівна Галів, яка була моїм керівником у цьому конкурсі, та професор Окса­на Павлівна Кушлик, яка зараз викла­дає у мене синтаксис і вміє пояснити його так, як ніхто інший. Дякую Богу і нашим славним ЗСУ, що маю можли­вість вчитися у такому прекрасному університеті і у таких неймовірних ви­кладачів.