Музика і слово стали зброєю

Це наш земляк, який давно проживає і працює у США, відомий піаніст, науковець др. Тарас Філенко. Його виступи відбуваються у багатьох концертних залах, театрах, церквах, приватних організаціях, державних і недержавних установах, посольствах, всюди, де є можливість пропагувати українську музику, українську культуру, давати інформацію про російське вторгнення і страшну війну в Україні. Вони супроводжуються власним виконанням творів українських композиторів, слайдами і лекціями в контексті останніх подій в Україні.

Концерти мають велику популярність, і під час них зібрано значні кошти на підтримку нашої армії та поранених воїнів.

Нещодавно Тарас Філенко побував в Індії, одній з найбільших країн Глобального Півдня, яка перебуває під великим російським впливом. Скориставшись нагодою, вирішив, що добре було б і там розповісти про Україну, але маючи туристичну візу не мав права проводити будь-які публічні заходи, тільки в представництвах іноземних держав. Часу на підготовку було зовсім мало, та й мав лише два дні: день після майже 30-годинного перельоту і день перед відльотом.

«Безперечно, — розповідає Тарас Філенко, — перша думка у мене була, яким чином організувати принаймні один концерт або хоч якийсь виступ в Індії. Адже це країна, уряд якої підтримує російське вторгнення, російську культуру і російську політику. Офіційно непривітна до заходів на підтримку України і дуже ностальгуюча за Радянським Союзом, який багато допомагав Індії. Вона не визнає Росію неоколоніальною державою і дуже мало там інформації про війну в Україні та звірства росіян.

Звернувся за допомогою до своїх добрих знайомих з кола дипломатичних працівників — Посла з особливих доручень МЗС Ігоря Осташа, його колег з Міністерства закордонних справ та індійського історика-міжнародника Мрідули Ґош, керівниці Східноєвропейського інституту розвитку та Центру Тагора у Києві. Завдяки їм вдалося вийти на Посольство України в Індії. Я вдячний їм, а також Послу Олександру Поліщуку, Другому секретарю Посольства Володимиру Притулі за те, що уможливили мої виступи у цій країні, що було дуже нелегко, як з боку організації, так і з політичного аспекту.

Перший концерт відбувся у новому, дуже красивому залі з чудовим роялем. Для мене виступи в Індії мали більше культурно-політичне та освітнє значення, — представити українську культуру, розказати про складну нашу історію і, особливо, про жахливі втрати, боротьбу і нескореність українців у теперішній війні з росією.

У своїх концертах, я завжди намагаюсь долучати місцевих артистів, хори, колег-музикантів зі штатів або регіонів, де я виступаю, якщо є можливість — бандуристів, щоб вони демонстрували автентичний український музичний інструмент тощо. Запрошую також поетів, письменників, намагаюсь, щоб разом з перекладами англійською звучала жива українська мова. При можливості, долучаю твори українських композиторів для струнних інструментів або вокальні виступи. Все залежить від того, яка аудиторія, який рівень сприйняття української культури, яка можлива віддача конкретного виступу. На концертах у Делі я запросив взяти участь місцеву українську поетесу, яка прочитала свої вірші українською мовою.

Через два тижні, за день до від'їзду, у мене вже були аж три концерти, які організували посольства США і Франції, а також місцева музична академія. Графік був надто щільний, а ще вразило, що французьке посольство, де не було роялю, зуміло знайти його і привезти в концертний зал. На всіх виступах було багато дипломатів, представників міжнародних організацій, молоді, студентів. Всі вони захоплено сприймали українські твори, дивувалися, як може бути невідомою, наприклад, музика Бортнянського, яка така ж прекрасна як Моцарта чи Гайдна.

Перед концертом в Американському культурному центрі виступив Посол України в Індії Олександр Поліщук, представники інших посольств. Після концерту був організований круглий стіл для місцевих журналістів, до якого долучився онлайн, попри різницю в часі, бо в Києві вже була глибока ніч, представник американського посольства в Україні. Були гарячі дискусії, цікаві і складні політичні питання від індійських журналістів. Переглянувши перед тим одну з найбільш популярних індійських газет Indian Times, побачив кілька заміток про Україну, всі вони, на жаль, були проросійського спрямування.

Після першого концерту в Делі до мене підійшла з привітаннями група індійських студентів, а на наступних концертах я їх знову побачив, уже значно більше, просили виступити у їхньому університеті. Я був вражений їхньою зацікавленістю та емоційною схвильованістю подіями в Україні після почутого і побаченого.

Виступ у Культурному центрі Alians Frances при французькому посольстві в Індії став несподіваним збігом обставин, адже кілька місяців перед тим я мав нагоду виступити в Alians Frances при французькому посольстві у Вашингтоні. Попри мінімальну рекламу зал був заповнений, люди стояли в проходах. І це при тому, що був робочий день, місто з 25-мільйонним населенням переповнене транспортом, де просто запаркувати машину проблема. Я зрозумів, що навіть дістатися на ці концерти української музики в Делі теж було жестом підтримки України.

З перших днів війни я відклав усе, чим займався раніше, і повністю присвятив свій час організації виступів, лекцій, інтерв'ю, телевізійних репортажів, статей та особливо лекцій-концертів про Україну, історичне минуле, музичну спадщину, яка століттями була під репресіями та культурним геноцидом Росії. Хочу наголосити, що всі мої концерти базуються на творах українських композиторів від ХVIII-ХІХ століть — Бортнянського, Лисенка, творів митців ХХ століття — Ревуцького, Степового, Барвінського, Людкевича, Скорика до композицій сучасних українських митців. Також замовляю твори своїм колегам, американським, англійським композиторам, які присвячують їх Україні. Я впевнений, що зараз у нас дуже важкий, складний, проте і дуже відповідальний період, коли кожна краплина може вплинути на подальший розвиток подій в Україні.

Тому дивує, коли українські музиканти або колективи, гастролюючи за кордоном, виконують 1 або 2 твори українських композиторів, а всі інші твори зарубіжних. Хочу звернутися до них: у світі прекрасно знають твори світових класиків. Зараз час пропонувати і виконувати українську музику! Вона досі невідома у світі, вона досі затьмарена російською музичною культурою в поєднанні з українофобією та приниженням нашої культурної спадщини. На своїх виступах я зразу говорю, що буду виконувати твори невідомі для них, можливо, важкі для сприйняття, і прошу мою аудиторію бути відкритою до нового, бо вся музика була колись новою… І запевняю вас, що люди прекрасно сприймають твори української музики, більше того вони дивуються, чому така музика абсолютно невідома у світі".

Будь-яку національну культуру, зокрема музику, потрібно пропагувати на державному рівні та вкладати у цей процес великі гроші. 100 років тому це розумів Симон Петлюра, давши завдання уряду молодої Української республіки знайти кошти і відправити у світ хор під керівництвом Олександра Кошиця. Це був чудовий спосіб подолати необізнаність і здобути симпатії Західної Європи, а потім і США. Світ бачив, що є Українська держава, яка прагне вирватися від більшовизму не тільки зброєю, а й своїм мистецтвом.

Через сотню літ ситуація повторюється. Звісно, найкращими аргументами тут є здобутки Збройних Сил України, адже саме вони підривають довір'я до російської армії, її озброєння, розвінчують російську пропаганду.

Але про все це треба доносити через засоби масової інформації, лекції, виступи, конференції, розповідати про тісну співпрацю наших країн ще у радянські часи, про причини війни, нашу ідентичність і культуру. Кожний такий захід, як і високо професійні виступи др. Тараса Філенка, є потужною зброєю на культурному фронті нашої боротьби з ворогом, поширює знання про Україну, правду про війну не з проросійських газет, а з перших вуст, що також сприяє зближенню українського та індійського народів, спонукає до переоцінки відносин Індії з Росією.
Відгуки про концерти в Індії:

Володимир Притула, другий секретар Посольства України в Республіці Індія.

Ми провели три концерти-лекції пана Тараса Філенка. На жаль, в нас були лічені дні на підготовку, але все ж величина пана Філенка зіграла свою роль, тому зали були повні. Окрім індійської аудиторії, концерти відвідували Посли Литви, Естонії, Румунії, Франції, Представництва ЄС, представники культурних інституцій — Польського Інституту в Нью Делі тощо.

Ми б хотіли з паном Філенком продовжити співпрацю.

Зараз працюємо з Українським інститутом над «Днями української культури в Індії». За задумом, ми проведемо його у чотирьох великих містах. Індія величезна країна з найбільшою кількістю населення, тому ми точно можемо розвивати тут свою нішу, і ми це робимо, шукаємо спонсорство і допомогу. Нам допомагають ЄС, США, Польща, Німеччина, Франція — дипломатичні представництва та культурні інституції, кластер EUNIC. До прикладу, один з концертів пана Тараса відбувся в Американському центрі Нью Делі, а інший — у французькому Альянс Франсез.

Найближчим часом очікуємо на приїзд українських письменниць Ірени Карпи та Галини Крук для участі у першому Міжнародному літературному фестивалі Університету Дібругарх (штат Ассам). Університет до нас звернувся, ми запропонували кандидатури, вони взяли на себе всі витрати, окрім внутрішніх перельотів по Індії. Останнім часом інтерес до України зростає, і така співпраця створює підґрунтя для розширення нашої присутності.

Українські митці та артисти також повинні звертати свою увагу на Азію та погоджуватися сюди їхати. Я б дуже хотів, щоб такі концерти, як пана Філенка, не були рідкістю.

Гіта Джі, директор Delhi school of Music (Музична академія Делі).

«Унікальна нагода почути прекрасну українську музику у виконанні прекрасного піаніста та викладача др. Тараса Філенка. Він пропагує українську музику по всьому світу, особливо вразила сучасна українська музика».

Аджюн Сагар Гупта, продюсер та режисер.

«Прекрасне музичне виконання у поєднанні з відео — створює інформативний і унікальний емоційний симбіоз сприйняття української культури».
Джавахар Лал Сарін, Президент Альянс Францез (Французький культурний центр при Посольстві Франції в Індії).
«Прекрасна подія, рідкісна нагода познайомитись з українською культурою, велика вдячність за вашу посвяту і талант, зал не вмістив усіх охочих».

Дипломат Американського посольства в Індії.

«Тарасе, це Ваш виступ набув великого резонансу і мав великий вплив. Ця подія обговорювалась на найвищому рівні…Будемо чекати Вас у будь-який час».

Любов Батіг