Передплатити Підтримати

«У Мінську немає під’їзду, який не був би залитий кров’ю...»

Народне повстання білорусів проти диктатора Лукашенка – очима дипломата Романа Безсмертного

Світ звертає свої занепокоєні погляди на Білорусь. У грома­дян сусідньої з нашою країни нині драматичний час — вони кинули виклик диктатурі. Білоруси вважають, що результати президентських виборів 9 серпня брутально сфальсифікова­но. Що голоси, віддані за лідера опозиції Світлану Тиханов­ську, нахабно приписано самодержцю Олександру Лукашен­ку, який править Білоруссю 26 років. У демократичному світі вибори у Білорусі назвали невільними, не справедливими, такими, що не відповідають стандартам демократії. На знак протесту сотні тисяч білорусів вийшли на вулиці, у країні роз­почалися масові страйки. Підконтрольні Лукашенку каральні органи жорстоко розправляються з мітингувальниками, у білоруські міста вводять військову техніку, обмежують роботу метро, закрито опозиційні ЗМІ, не працює Інтернет. Лідер бі­лоруської опозиції вимушено покинула свою країну. Ось-ось у ній може бути запроваджено воєнний стан.

Про ситуацію у «сябрів», її причини і можливі наслід­ки (у тому числі — для нас з вами) кореспондент «Висо­кого Замку» розмовляє із чи не найбільш фаховим в Україні екс­пертом з білоруського питання — політиком, дипломатом, на­уковцем Романом Безсмерт­ним.

Роман Безсмертний

Свого часу він 14 місяців працював у Мінську по­слом України, входив до україн­ської делегації у Тристоронній контактній групі з мирного вре­гулювання проблем на Донбасі, яка збирається у білоруській сто­лиці. З відповідей співрозмовни­ка відчуваєть­ся, що події за північним кордоном від України мо­жуть не тільки визначити по­дальшу долю білорусько­го народу, а й мати суттє­вий вплив на наше з вами життя…

— Пане Романе, наскіль­ки закономірними є нинішні масові протести білорусів, у чому дехто сумнівається? І як далеко у їх придушенні може піти Лукашенко?

— Не розумію тих, хто вважає нинішні події у Білорусі «інспірованими» з-за її меж. Ми спостерігаємо те, що вистраждано самими білорусами. Піднялося з колін нове покоління людей, яке хоче позбутися диктатора, яке прагне свободи. Це покоління не бачить свого подальшого життя з Лукашенком.

У придушенні мирних виступів білорусів у Мінську беруть участь російські війська. Їхню присутність підтверджено відео- і аудіозаписами. Можу з усією відповідальністю стверджувати: зараз білоруси борються з кремлівським агресором. Міністерство внутрішніх справ Білорусі і МВС Російської Федерації декілька років тому підписали угоду «про взаємодопомогу», відповідно до якої у рамках «спільної союзної держави» можна надавати допомогу спецвійськами для захисту громадського порядку і навіть — державного кордону. Нинішні силові дії цих підрозділів є порушенням усіх міжнародних правових актів.

Лукашенко був, є і поки що залишається «рукою Кремля». Попри поширену думку, він ніколи не був патріотом Білорусі, її державником — завжди втілював волю Москви, знімаючи з білорусів останню сорочку. Пасажі деяких «аналітиків» про те, що Лукашенко не потрібен Путіну — величезний самообман, помилка. Кремль сьогодні одну свою проблему у Білорусі вирішив: вибори сфальсифіковано на користь маріонетки. І про це свідчать оприлюднені документи. Світ побачив, як підконтрольні «бацькє» очільники райвиконкомів змушували членів виборчих комісій переписувати протоколи голосування…

Кремль намагається реалізувати другу стадію своєї спецоперації у Білорусі — повністю дискредитувати Лукашенка. Немічний, абсолютно залежний від Москви правитель Білорусі найбільше влаштовує Путіна. Але, що би там не трапилося, Лукашенка білоруси уже не приймуть.

Після кількадобових нічних протестів у Білорусі розпочався загальнонаціональний страйк. Його сила щораз наростатиме. Окрім видимої частини цих драматичних подій, є і невидима. Коли протестувальники о другій-третій годинах ночі покидають вулиці і майдани, спецвійська їх «сегментують». У Мінську зараз немає під’їзду, який не був би залитий кров’ю. Там відбувається найстрашніше — жорстоко б’ють тих, хто виступив проти Лукашенка.

Кремль, який керує придушенням народних протестів у Білорусі, роздратований тим, що не може паралізувати центр управління. Цей центр — сучасні технології. Це ті системи комунікації, які працювали у Гонконзі, коли там бунтували студенти. Це ті технології, які об’єднали людей під час африканської, так званої близькосхідної весни, коли тамтешні народи повстали проти своїх диктатур.

Ситуація у Мінську розвивається швидкоплинно. Протести спалахнули у більш як сорока містах. Повсталі діють достатньо організовано. Це не стихія, як бачиться декому. Як на мене, тактику обрано цілком правильно. Цей народний гнів не можуть приборкати навіть прислані російські війська, вони не взмозі впоратися із поставленим завданням. Та й білоруські спецназівці, бачачи, як розвивається ситуація, почали поводитися по-іншому. Частина офіцерів і рядового складу починає покидати свої підрозділи. Під час нічних протистоянь окремі білоруські міста, зокрема Кобрин, Берьоза, по декілька разів переходили з рук у руки. Відчувається злагоджена взаємодія протестувальників: координатори дають сигнал про збір людей в одній точці — влада стягує туди свої спецвійська. Але тут же, щоб збити їх з толку, з опозиції надсилають закодовані сигнали — і протестувальники збираються в іншому місці. Поки силовики туди доберуться, люди уже там укріпляються. Зміна дислокацій значно ускладнює реакцію спецвійськ. Я приємно здивований тим, як чітко білоруси самоорганізувалися у своїх протестах.

— Білоруський Центрвиборчком виміряв «перемогу» Лукашенка 80 відсотками, голоси його конкурентки оцінив у 10%. Про які цифри з власних джерел знаєте ви?

— Виборів у Білорусі не було як таких. Озвучені офіційні показники — це вияв лояльності членів виборчих комісій до Лукашенка. Закон у Білорусі передбачає голосування за тиждень до самих виборів. До 9 серпня, тобто достроково, у Білорусі проголосувало… 42 відсотки виборців (усього їх 5,5 млн). Тож можете собі уявити масштаби цього «волевиявлення». На території Білорусі працювало 9 тисяч дільниць. Лише у десяти (!) із цих дільниць було по одному з представників від опозиційних до влади кандидатів. Теж можна зрозуміти, що це означає. За таких дискримінаційних умов озвучені владою показники узято зі стелі. Сфальсифіковано і цифри явки виборців, і самі результати голосування. Там, де були представники від опозиції чи де самі люди не дозволяли махлювати, Лукашенко програв Тихановській майже наполовину! Це свідчить про те, що чесно перемогти на чесних виборах шансів у «бацьки» нема. Так було і на виборах 2010 року, коли після першого туру президентських виборів стало очевидно, що Лукашенко програв своєму опоненту Саннікову. Але через фальсифікацію тоді було оголошено інший результат…

— Досить несподівано для всіх суперниця Лукашенка Світлана Тихановська закликала своїх виборців припинити протести (хоча, по ідеї, мала б очолити їх) і виїхала з Білорусі до Литви. Дехто каже — здрейфила. Як ви оціните такий її крок?

— Для мене Світлана — дружина Сергія Тихановського (білоруського опозиціонера, блогера — І. Ф.). Так трапилося, що їй довелося тягнути на собі непосильну ношу. До її прийнятих нею рішень, зроблених кроків ставлюся «по-божому». Бо коли Світлані сказали, що будуть проблеми в її чоловіка і двох її дітей, то вона вчинила як жінка. Вчинок її розумію…

— Надзвичайна жорстокість силовиків у Білорусі нагадала нам дії українського «Беркута» під час Революції Гідності…

— Це все школа путінського КГБ! Вона відчувалася і у свавіллі нашого «Беркута», і у «бєспрєдєлі» білоруського «АМАПу» (білоруською мовою — «Атрад міліцыі асобага прызначэння»). Ця школа вчила боротися проти власного народу, а не захищати його. Придушувати народні протести вчать силовиків у всіх тоталітарних державах. Це тактика радянського, а тепер — російського КГБ…

— Яку роль перед білоруськими виборами мали зіграти чи зіграли бойовики російської «Приватної військової компанії Вагнера», яких перед виборами затримали у Білорусі? Декого з них фахівці ідентифікували серед тих, хто розстрілював українців на майдані Незалежності у 2014 році. «Вагнерівці» мали розстріляти білоруський Майдан?

— Можливо, я вас здивую, але ця група людей не мала жодного відношення до розвитку нинішніх подій у Білорусі. Для них Мінськ був транзитним містом. Далі розглядайте кілька можливих варіантів кінцевих пунктів призначення, в яких могли осісти ці бойовики. Таким місцем могли стати Варшава, Вільнюс чи будь-яке інше європейське місто. Або ж сирійський Дамаск. Я не виключаю, що місцем їхнього кінцевого призначення був Київ. Тут вони могли «проявити» себе у День незалежності, 24 серпня. Невипадково серед «вагнерівців» було дуже багато тих, хто брав участь у війні проти України на Донбасі.

— Як можуть розвиватися події у Білорусі у найближчі дні-тижні?

— Якщо учасники протестів протримаються, а європейські держави займуть щодо режиму Лукашенка жорстку позицію й відповідну ініціативу виявлятиме Україна — може розпочатися переговорний процес про запровадження у Білорусі перехідного уряду. Якщо ж європейці демонструватимуть яловість, а Україна у білоруському питанні буде безініціативною, після своїх спецвійськ Москва введе у Білорусь власні танки. Для нас це був би найгірший варіант…

— Чи можна себе від цього убезпечити?

— Можна. Якщо Київ ініціюватиме розгляд цього питання у Раді Безпеки ООН. Якщо спільно з Польщею і Литвою ми виступимо за те, щоб негайно розглянути «білоруське» питання в ОБСЄ, у Раді Європи, у вищих керівних органах Євросоюзу. Має бути узгоджено рішення про розширення санкційної політики проти фізичних і юридичних осіб Білорусі. А зважаючи на те, що Білорусь є частиною союзної держави з Росією, має йтися і про значне посилення таких же санкцій проти РФ. У такий спосіб вдасться утримати ситуацію.

А тим часом…

Напередодні сутички між білоруським «АМАПом» і протестувальниками тривали, здебільшого на окраїнах Мінська. Опозиція намагалася зводити барикади, але їх відразу руйнував спецназ. За повідомленням ВВС, силовики застосовували кийки, сльозогінний газ, світло-шумові гранати, стріляли гумовими кулями. Дісталося водіям, які своїми авто блокували під’їзд силовиків чи морально підтримували людей на барикадах: спецназ розбивав скло цих машин, затримував їх власників. Затримано більше двох тисяч людей (серед них — дев’ять українців), з багатьма родичі не мають зв’язку. Більше двох сотень людей з тяжкими побоями опинилися у лікарнях. Діставалося навіть тим, хто з балконів і вікон своїх помешкань знімав на телефони свавілля влади. Удари кийків на своїх плечах відчули і журналісти. Їм розбивали камери, знищували флешки з відзнятим матеріалом. Щоб завадити узгодженим діям опозиції, у столиці Білорусі влада знову відключала Інтернет.