Передплатити Підтримати

«Росія не може зупинити видобуток нафти. Бо потім не зможе його відновити»

Видобувні компанії готові... доплачувати переробникам, аби ті забирали нафту

20 квітня стало переломною датою для нафтового ринку. Ціни не просто обвалились, а зайшли у мінус! Ф'ючерси з поставкою у травні на нафту марки WTI обвалились до мінус 37 доларів за барель, на російську нафту Urals — до мінус 2 доларів. Тобто вже навіть не йдеться про те, що ціни не покривають витрат на видобуток нафти. Видобувні компанії готові доплачувати переробникам, аби ті забирали у них сировину!

Нафтосховища заповне­ні, а попит на готові нафто­продукти мізерний: літаки практично не літають, найбіль­ші економіки — на карантині. Ще на початку березня країни ОПЕК проводили переговори щодо зниження видобутку нафти, од­нак тоді РФ і Саудівська Аравія не дійшли згоди. Не спрогно­зували масштабів економічної кризи, яку спровокувала панде­мія… У середині квітня країни-виробники погодились скоро­тити видобуток. Але було пізно. Ринок уже затопила нікому не потрібна нафта.

— Насправ­ді знизились не ціни на на­фту, а котиру­вання на трав­неві ф’ючерси. Причому не на всі, а лише на WTI — амери­канську мар­ку нафти, — каже дирек­тор спеціаль­них програм НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. — Це не означає, що ці котирування жодним чином не впливають на вартість реальної нафти. Усі ці біржові спекуляції за місяць усереднюються, і той результат є базою для визначен­ня цін на реальну фізичну нафту. А це, своєю чергою, впливає на ті країни, які цю нафту видобува­ють. Вплив різний. Усе залежить, наскільки гнучким є видобуток у цих державах.

Якщо взяти США, то там ви­добутком нафти займаються понад 6 тисяч компаній! Можуть упродовж тижня змінити обсяг видобутку на пів мільйона ба­релів на добу, тобто 0,5% світо­вого видобутку. Це можливо за­вдяки сланцевій революції. Там інша технологія та ідеологія ви­добутку. Тому за США турбува­тись не варто. Навіть якщо втра­ти у компаній будуть, то вони давно застраховані. І навіть якщо 100 компаній збанкрутує, це не матиме нищівного впли­ву. Це ж стосується і держав, у яких собівартість видобутку дуже низька. Йдеться насампе­ред про Саудівську Аравію, яка має гігантські родовища, де на­фта йде самоплином. Її не треба відкачувати. Крім того, ці родо­вища близько до портів, де на­вантажують супертанкери. Тому Саудівська Аравія може прикри­ти зі сотню свердловин і від цьо­го особливо не постраждає.

Проблеми виникають у тих держав, компанії яких мають ви­соку собівартість видобутку. Це Венесуела, низка африканських держав і Росія. При цьому РФ має ще одну проблему — більша частина їхніх родовищ перебу­ває на завершальній стадії роз­робки. Це означає, що консер­вація чи припинення видобутку зі свердловин може призвести до того, що відновити видобу­ток з цієї свердловини буде вже неможливо. Там вже і так низь­кої якості нафта, у ній досить ба­гато води та інших сторонніх ре­човин.

— Деякі експерти прогнозу­ють, що ця криза може навіть призвести до розпаду Росій­ської Федерації…

— Не варто забувати, що РФ має щонайменше три різні фон­ди. Лише в одному з них нако­пичено 17,4 млрд доларів, яки­ми Росія може компенсувати різницю в цінах на нафту що­найменше впродовж трьох ро­ків. Тобто навіть якщо нинішній рівень цін на нафту втримаєть­ся впродовж трьох років, це не призведе до нищівної кризи в РФ. Деякі мої колеги кажуть, що через великі втрати від обвалу цін на нафту Путін розв’яже ві­йну на Близькому Сході. Але не треба забувати, що Близький Схід — це не Україна, не Абхазія і не Сирія, доля яких, за вели­ким рахунком, байдужа і США, і ЄС, і Китаю. Якщо війна буде розв’язана на Близькому Схо­ді і будуть стирчати вуха РФ, то будуть запроваджені такі санк­ції, що «мама не горюй». Це може бути навіть ембарго на російську нафту. Навіть загро­зи такого ембарго достатньо, аби навіть думки про авантю­ри на Близькому Сході у РФ не виникали. Тому так, найгірше в цій ситуації буде Росії. Матиме експортні втрати, впадуть над­ходження до бюджету. Але все одно це не призведе до суттє­вих змін у геополітичній ситуа­ції, чи зміни режиму в РФ.

— Виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко заявив, що за від’ємних цін на нафту її зберігання тепер ви­гідніше, ніж видобуток. Укра­їна може заробити, бо має нафтотранспортну систему, де можна зберігати нафту. В тому числі і в ємностях на ко­лишніх нафтопереробних за­водах.

— В Україні справді є певні по­тужності, які можна заповнити нафтою. Але скільки таких по­тужностей? 2018 року здійсню­вали їх оцінку. Виявилось, що їх недостатньо навіть для того, аби зберігати мінімальні запаси на­фти та нафтопродуктів, які Укра­їна повинна мати відповідно до міжнародних зобов’язань. Тоб­то Україна має зберігати близь­ко двох мільйонів тонн у нафто­вому еквіваленті. Та виявилось, що з цих обсягів лише для одно­го мільйона у нас начебто є по­тужності. Причому це потужнос­ті не лише для нафти, а й для нафтопродуктів. У квітні «Укрнафта» реалізувала 600 тисяч тонн нафти власного видобут­ку. Можливо, десь є ще якісь по­тужності, але оцінка 2018 року їх не знайшла… Є ще потужності «Укртранснафти», але вони по­трібні для забезпечення безпе­ребійного транзиту через Украї­ну, і їх не можна вилучати просто для збереження.

— Від початку року ціни на бензин в Україні знизились лише на 15%. Чому обвал цін на нафту не призвів до такого ж різкого обвалу цін на бензин?

— Тому що автомобілі ми не заправляємо ф’ючерсами. Ми навіть не нафтою заправляє­мо, а бензином чи дизельним пальним. Вартість пального на АЗС залежить від трьох осно­вних чинників. По-перше, вар­тість нафтопродуктів на кор­доні. Упродовж останнього місяця на кордоні ціна впала на 30%. По-друге, від курсу грив­ні. Слава Богу, він більш-менш стабільний. По-третє, від по­питу. Попит скоротився, тому можна було би знижувати ціни. Вони й знижуються поступо­во — в середньому на 30 копі­йок на тиждень. Зрозуміло, ав­томобілістам хотілося б, аби це було швидше. Але варто розу­міти і трейдерів, адже у них об­сяги реалізації скоротилися, а затрати на підтримку мережі не змінились. АЗС втратили дохо­ди від кафешок, магазинчиків, автомийок, які давали десь тре­тину доходів. Зрозуміло, три­матимуться за ті ціни ногами, руками, зубами… Але все одно вони знижуватимуть ціни: і під впливом великого гурту, бо їм потрібен обіг, і під впливом не­легалів, які зараз все активніше піднімають голову.

— А яку частку у вартос­ті пального на АЗС становить саме вартість нафти?

— Вартість нафтопродук­тів — десь близько 45%. З них 30% нафта, решта — процесинг. Близько 40% - податки. Ще 15% - це логістика, транспортуван­ня, затрати АЗС, прибуток АЗС. Якщо нафта дешевшає вдвічі, то нафтопродукти лише на 30%. Бензин — ще менше.