Передплатити Підтримати

Класних шаблісток у нас на дві збірні!

Зірки фехтування вшанували пам’ять Вадима Андрієвського

Найяскравіші “зірки” українського і світового фехтування осяяли доріжки спортивного комплексу Львівського університету фізичної культури. Українська команда-мрія, жіноча збірна з фехтування на шаблях, у повному складі, чоловіки-шаблісти, а також найкращі майстри вітчизняного рапірного фехтування розпочали новий змагальний сезон з вшанування пам’яті заслуженого тренера СРСР, професора Вадима Андрієвського. Цього року Всеукраїнський турнір пам’яті тренера, який не лише підготував цілу плеяду чемпіонів, а й посприяв тому, щоб аристократичний вид спорту став масовим, доступним і модним, відсвяткував свій 20-й ювілей.

Уже у чвертьфіналі жіночого шабельного турніру зустрілися дві близькі подружки-олімпійські чемпіонки — Ольга Харлан і Ольга Жовнір. Для останньої львівський турнір став першим після тривалої перерви. “Наприкінці березня я порвала ахіллове сухожилля, — обґрунтувала свою паузу у вісім місяців Ольга Жовнір. — Після операції нога протягом двох місяців була у лангеті, тож я сумувала не лише за фехтувальними поєдинками, а навіть за кросами та зарядкою (сміється). За ці місяці перечитала чи не всю класику і передивилася безліч серіалів. А коли лікарі дозволили, стала потрошку навантажувати ногу на пробіжках. Тепер про важку травму нагадує лише легкий дискомфорт у нозі. Та це не завадить моєму бажанню поборотися за місце у збірній”. Поки що Жовнір не вдалося кинути виклик своїй тезці — 5:15.

Натомість попсувати нерви чинній дворазовій чемпіонці світу добре вдалося нетішинці Аліні Комащук. Чемпіонка світу-2013 серед юніорів минулого сезону органічно вписалася у дорослу збірну, з якою святкувала першу за чотири роки перемогу планетарної першості. У Львові, підловлюючи Харлан на контратаках, Комащук упевнено записала до свого активу першу половину півфінального двобою. І навіть зуміла встояти проти потужних атак титулованої суперниці — 14:12. Однак під завісу поєдинку досвід Харлан і її невичерпна жага перемагати зробили своє — 15:14. “Сподіваюсь, новий сезон принесе зміни в моє фехтування, — зізналася Аліна Комащук. — Я просто млію, коли бачу, як фехтує олімпійська чемпіонка Лондона — кореянка Кім Чжи Йон. Вона надзвичайно швидка і технічна. Мені над цим ще потрібно працювати. А в планах на сезон у мене значиться одне — перемагати! Після командного успіху на чемпіонаті світу я зрозуміла, що можна боротися і перемагати не лише одноліток, а й дорослих майстрів. До Будапешта мені це здавалося нереальним”.

Героїнею другого півфіналу стала ще одна представниця нетішинської школи фехтування Олена Вороніна. Підопічна Валерія Штурбабіна вирвала перемогу в одеситки Олени Кравацької (15:13), яка у попередньому колі вибила з боротьби олімпійську чемпіонку Пекіна Галину Пундик (15:6). Однак у фіналі тиха і несмілива аспірантка “Харківського політехнічного інституту” Олена Вороніна, яка у Будапешті билася за команду, наче левиця, і витягла не один принциповий двобій, проти Харлан встояти не змогла — 7:15. Щоб служити одночасно “двом богиням” — науці і фехтуванню — Олена живе на дві домівки, постійно курсуючи між Харковом і Нетішином. “Я вже звикла до того, що спортом і наукою займаюся такими “набігами”: два тижні проводжу у лабораторії, досліджую виділення кисню і водню на сплавах ванадію, а потім їду до Нетішина, беру уроки фехтування у Валерія Штурбабіна, — сором’язливо посміхається Олена Вороніна. — Мені не набридає моя робота. У рідному Харкові також тренуюся. Однак шаблістів високого класу у нас немає. Готуючись до чемпіонату світу, фехтувала разом зі шпажистами”.

Найбільш принциповим і запеклим поєдинком у чоловіків-шаблістів виявилася півфінальна зустріч Олег Штурбабін — Дмитро Бойко. За десятиліття тренувань під опікою одного тренера, Валерія Штурбабіна, хлопці досконало вивчили один одного. Обі­гравши на швидкості друга-візаві у першій половині поєдинку, Штурбабін не зумів перетворити перевагу у шість ударів на бажану перемогу — 13:15. У фіналі Бойко, найдосвідченіший і найтитулованіший на сьогодні український шабліст, не зумів підібрати ключика до задумів одесита Андрія Ягодки — 7:15. “Перемоги ніколи не даються легко, — ледь тримався на ногах Андрій Ягодка. — Мені дещо заважала травма: після чемпіонату світу я заліковував надрив підколінної зв’язки. Але, вочевидь, добре не залікував, це не може не засмучувати. Моєму титулованому опоненту непросто було фехтувати фінал: він “перегорів” у попередньому поєдинку. Я ж був трішечки швидшим. А сьогодні хто діє швидше, той і перемагає”.

У рапіристок перемогу святкувала Анастасія Московська. Миколаївська майстриня клинка у фіналі без зайвих зусиль обеззброїла Христину Рапинець з Ужгорода (15:7). Остання у півфіналі, на диво усім, відібрала перемогу в однієї з лідерок української збірної Катерини Ченцової (13:12). Серед рапіристів рівних не було Клоду Юнесу. У півфіналі львів’янин вибив з боротьби бронзового призера чемпіонату Європи Андрія Погребняка, а у вирішальному поєдинку вправно розібрався зі ще одним киянином Володимиром Колтигом (15:10). “Клод Юнес цей сезон розпочав просто феєрично. Не так давно він став переможцем турніру найсильніших фехтувальників України, а тепер просто розторощив усіх на цих змаганнях, — розводить руками старший тренер чоловічої збірної з фехтування на рапірах Сергій Гаравський. — Після минулого сезону я дозволив Клоду відпочити трішечки довше, ніж зазвичай. На перше після відпустки тренування він просто влетів у зал: “Я так скучив за фехтуванням! Давайте скоріше почнемо тренуватися!” Від нього я почув таке вперше”.

Фото Віктора ДИЧЕНКА