«Хочу докопатися, хто винен у смерті собаки?»

«Мешканці села Купичволя, що на Львівщині, застрелили собаку, яка разом з десантником повернулася з фронту! — написала на своїй сторінці у Фейсбуці керівниця Всеукраїнської громадської організації «Об'єднання добровольців» Олена Живко.

А все тому що Олег «Одуван» виступив проти дискотеки у селі. Його обурило, що під час танців приз отримує той, хто перший вискочить на сцену зі словами «я живий». Олег пройшов найгарячіші точки фронту з 2015 року, 24 лютого 2022 року брав участь у боях за Гостомель, відзначений Орденом за мужність. Разом зі своїм собакою брав участь у бойових діях у Бахмуті.

Отримавши поранення, повернувся тимчасово у рідне село. Де мешканці «сильно віддячили Захиснику». Поліція досі не вилучила кулю з тіла собаки. Я дуже сподіваюся, що винну особу знайдуть і покарають".

Я поспілкувалась з власником собаки, військовим паном Олегом. Його Барону було п’ять років.

— Я отримав поранення, ось уже два місяці перебуваю вдома, — каже Олег. — На вулицю особливо не виходив, хіба що в магазин. Дізнався, що у селі проводили дискотеку, на якій збирали гроші на ЗСУ. Побачив нове оголошення про дискотеку… У ньому було написано: «Хто вийде на середину сцени, крикне: «Я — живий!», отримає пляшку горілки.

Водночас побачив у соцмережах пост мого сусіда, який збирає гроші на тепловізор. Чому гроші з дискотеки не використали на тепловізор? Перший раз вони зібрали 27 тисяч грн (вхід був по 100 грн), наступного разу планували зібрати 40 тисяч грн (вхід — 200 грн). Я зателефонував до своїх побратимів і запитав, що вони думають про збір коштів для ЗСУ на дискотеках? Вони не підтримали цю ідею…

До мене зателефонував товариш з села і каже: «То ти зробив?». — Мав на увазі, що виступив проти дискотек у селі. Приїжджай — поговоримо".

Барона я прив’язав вдома на ланцюг і поїхав на розмову. Кажу, що ці дискотеки у селі мене обурили. «Ще рік не минув, як в селі двох пацанів похоронили. А двоє взагалі зникли безвісті. Треба мати повагу до загиблих», — пояснюю своїм співрозмовникам. Приїхала моя сусідка, завідувачка клубу та гурт «Веселий час», який вів усю цю забаву (цей гурт придумав цей конкурс — «Я — живий!»). На мене посипалися словесні образи: «ти чорт», «ти наркоман»… Завідувачка клубу казала, що тепер заклад закриють, а її звільнять.

Потім молодь з села підтягнулася, осіб з п’ятнадцять, з претензіями до мене, мовляв, що я їм «весілля перервав…». Серед хлопців була одна дівчина. Я їм кажу: «Ви гуляти хочете? Ви пам’ятайте, хто там (на фронті. — Авт.) стоїть?». «Ми гроші збираємо на ЗСУ таким чином…», — кажуть.

— Олеже, розкажіть про вашого Барона, з яким ви служили?

— Влітку 2022 року я його привіз до себе на передову. Барон — породи лабрадор. Мама виїхала у США, не було з ким залишити собаку. Волонтери його привезли в Краматорськ. Звідти Барон почав свій бойовий шлях. Я служив в артилерії. Барон звик до «савушок» (самохідна артилерійська установка). Завжди їздив зі мною у машині. Усі військові його полюбили, був розумним, грайливим… Не був агресивним.

— Як це все сталося?

— Після того, як я поговорив з молоддю (вони, до речі, мені колеса поспускали в машині та інші капості поробили), приїжджаю додому — Барона немає… На другий день — Барона немає. Ввечері дзвонить товариш і каже, що ходять чутки у селі, що Барона застрелили… Я поїхав до Львова, щоб заспокоїтися. Через якийсь час дзвонить сусідка і каже: «Сусід знайшов твого Барона в себе на полі…».

Коли мені повідомили, що Барона знайшли, до мене якраз передзвонив старший слідчий поліції, запитував про собаку. Я йому сказав, що маю зараз забрати тіло. Він каже: «Чи не міг би ти його „вскрити“ і подивитися, що це за куля: „воздушка“, чи каліберна зброя?». Ще попросив дізнатися, у кого є така зброя, і тоді він приїде… Я запхав тіло Барона у пакет для сміття та закопав в себе на подвір'ї. Заяву у поліцію я написав. Потрібно щоби правоохоронці провели слідчу експертизу і встановили, якою кулею його вбили. Я хочу докопатися, хто винен у смерті собаки?

— Це був єдиний благодійний збір на ЗСУ. Яка дискотека?!, — з обуренням каже завідувачка клубу у селі Купичволя пані Стефанія. — Ми хотіли допомогти хлопцям військовим з нашого села. Вони потребують нашої допомоги. Був концерт, гурт «Веселий час» 1,5 години співав патріотичні пісні. Діти танцювали (яку суму коштів зібрали пані Стефанія не повідомила. — Авт.). Захід був узгоджений з моїм керівництвом. Була і староста села. Були збори. Ми вирішили допомогти нашим хлопцям. Думаю, їм би було приємно.

До мене подзвонила його мама (військового Олега. — Авт.), обурювалась, які дискотеки, почала нас ображати…

— Спочатку молодь у селі обурювалася, що Олег втручається у їхні справи. А потім Олег сказав, що його собаку застрелили… Вам про це щось відомо?

— Ми дізналися про це з Фейсбуку. Ми думали, що та собака знайдеться. Собаку бачили не раз в іншому кінці села. По всьому селі вона гуляла. Він ніколи її не прив’язував. Він казав, що собака нікого не рухає. А в той час сусідку вкусила та собака. Ще до війни, їхала дитина на велосипеді, та собака, велика як теля, вибігла, дитина перевернулася. На щастя, нічого серйозного, були синяки. А потім батько дитини написав заяву в поліцію. Вони приїхали, але ніхто з господарів собаки не вийшов…

Старший слідчий у Сокальському відділенні поліції пан Михайло каже:

— Те, що собаку застрелили, не доведено. Це зі слів господаря. Поліція проводила розслідування. Коли господар звернувся з заявою про те, що собака зникла, поліція відреагувала, опитала свідків (сусідів). Усі сказали, що за собакою був неналежний догляд. Де собака поділася, невідомо.

Чоловік на якого вказував господар, заперечив своє відношення до зникнення собаки. Собака постійно бігав по селі, не думаю, що його хтось викрадав. Як ми з’ясували, господар має неприязні відносини в селі з сусідами…

— Тіло собаки знайдено. Чи можна було б тепер його відвезти на експертизу?

— Це за власний кошт господаря, — хоче, нехай везе собаку до ветеринара. Ми не возимо собак на експертизу. Маємо багато інших нагальних справ.