У президенти йдуть і Рабинович, і Богомолець…

Менше двох місяців залишилося до дострокових президентських виборів в Україні. Останні три декади виборча кампанія протікала мляво. Але за кілька днів до кінцевого терміну висунення кандидатів (він збігає у неділю, 30 березня) охочі очолити країну немовби прокинулися. Заяви про бажання стати лідером України посипалися як з рогу достатку — у четвер було відомо про 12-х шукачів президентського щастя. Це менше, ніж на попередніх президентських виборах (тоді було 18).

Найпершим заяву у Цент­р-виборчком поніс колишній заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін. Навряд чи сам він вірить, що зможе на рівних конкурувати з політичними «китами», що виборці йому повірять. Балотування цього одіозного служителя режиму Януковича слід розглядати не інакше, як спосіб уникнути (бодай на певний час) відповідальності за минулі неблаговидні діяння.

Має надію на президентську булаву позафракційний нардеп, голова Радикальної партії Олег Ляшко. Свою виборчу кампанію він не припиняв ніколи — чи не щодня нагадував українцям про себе якщо не скандальними заявами, то ексцентричними вчинками. І не тільки у парламенті. Не дивно, що президентський рейтинг цього «одноосібника» удвічі вищий, ніж у лідера відомої націоналістичної сили.

Не проти стати господарем головного кабінету на Банковій колишній голова Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін. Посвідчення кандидата у президенти до пори до часу стане для нього таким собі політичним бронежилетом. У разі, якщо програє ці вибори (а це не так складно передбачити), на Добкіна, який зараз перебуває під домашнім арештом, чекає лава підсудних — його звинувачують у зазіханні на територіальну цілісність України.

Велика ймовірність, що до когорти кандидатів-радикалів приєднається керівник «Правого сектору» Дмитро Ярош. Шанси у нього невеликі (зараз соціологи дають йому 0,9% підтримки), однак через останні події навколо «Сашка Білого» показники Яроша можуть трішки збільшитися. Проте не настільки, щоб перейти дорогу фаворитам перегонів.

У президенти націлився нардеп від Партії регіонів Сергій Тігіпко. До цього непослідовного політика приклеїлося прізвисько «кульгава качка», тож колишній керманич «Сильної України», яка пішла у найми до ПР, тепер хоче довести, що є самодостатнім, що «має порох у порохівницях». Незважаючи на самовисунення Тігіпка, його можуть назвати і узгодженим кандидатом від Партії регіонів.

Утім, «регіонали» здатні підсунути неприємний сюрприз своєму електоратові. Може статися таке, що на цих виборах вони утримаються від свого кандидата. Відповідну пропозицію уже висловила нардеп Ганна Герман. На її переконання, Партії регіонів треба спершу провести внутрішні реформи, врахувати допущені помилки — а вже потім думати про вибори. Не факт, що колишнього радника президента послухають «аксакали» ПР. Серед аналітиків побутує думка, що на своєму з’їзді кандидатом у президенти вони можуть висунути «харизматичного Шуфрича». Або ж колишнього віце-прем’єра Юрія Бойка, напарника олігарха Фірташа, який, за його словами, знає, як вивести державу з кризи, зберегти територіальну цілісність України.

Нікого не здивував президентський похід вождя комуністів Петра Симоненка, хоча КПУ не раз висловлювалася за скасування посади президента. А от несподіванкою був анонс про кандидатство відомого багатія, очільника Всеукраїнського єврейського конгресу Вадима Рабиновича. Його крок навряд чи можна вважати серйозним, радше, самопіаром. Рабинович сказав, що своєю участю у президентській кампанії хоче «зруйнувати міф про антисемітську Україну, який тиражують у всьому світі».

Приблизно рік тому ходили чутки, що у президенти висуне свою кандидатуру міський голова Львова Андрій Садовий, який начебто для цього зареєстрував власну партію. Однак мер столиці Галичини спростував, що має президентські амбіції. «Якщо зараз всі будуть змагатися за посаду президента, це буде великою бідою для держави, — сказав Садовий. — Надзвичайно важливо, щоб у країні кожен добре виконував свою роботу».

Несподіванка теперішніх політичних буднів — намір балотуватися у президенти відомого лікаря, громадського діяча Ольги Богомолець. Людина, яка відмовилася від посади гуманітарного віце-прем’єра, вважає, що здатна «перти» президентського «плуга». Щоправда, у четвер пані Ольга заявила, що зачекає із подачею документів у ЦВК, бо наразі не назбирала потрібної суми для грошової застави (2,5 млн. грн.). Після заклику в Інтернеті кошти допомагають шукати друзі і однодумці Богомолець.

У найближчі п’ятницю-суботу-неділю слід чекати партійних з’їздів, які висунуть головних претендентів на президента. ВО «Батьківщина» прогнозовано підтвердить кандидатуру Юлії Тимошенко (у четвер вона заявила, що балотуватиметься). «Солідарність» відрядить на перегони Петра Порошенка (із 25% підтримки електорату він, за опитуваннями соціологів, веде перед). У кандидати, напевне, висунуть Віталія Кличка і Олега Тягнибока. Напевне — але не факт. Щодо рішень «УДАРу» і «Свободи» в автора цих рядків є певні сумніви. Може статися так, що, побачивши невтішні для себе рейтинги, Кличко (за партнерською домовленістю з тим же Порошенком) відмовиться від президентських планів. І зосередиться на «синиці у жмені» — виборах міського голови Києва.

З дещо інших міркувань може не висувати свого кандидата «Свобода». В останні дні ця політична сила (після гучного скандалу з побиттям «шефа» Першого національного Пантелеймонова) зазнала значних репутаційних втрат. Тож на свою людину на чолі держави їй претендувати не доводиться. Ймовірно, прізвища «Тягнибок» у виборчому бюлетені не буде. «Непохід» лідера «Свободи» його штабісти можуть пояснити «патріотичними» домовленостями із союзниками про «нерозпорошення сил»...

Припускаємо, що за два останні дні можуть з’явитися і несподівані технічні кандидати, завдання яких — торпедувати лідерів. Йдеться про людей на зразок Романа Козака (той, що у 2004 році дорікав Віктору Ющенку «дружиною-американкою»), Василя Противсіха (який теж лив воду на млин Януковича).

Зрештою, президентські перегони підстерігає інша, більш небезпечна міна — російська агресія. Кремлівським верховодам вкрай вигідно, щоб в Україні панувало безвладдя-безладдя…