«Ми не просто побудували черговий санаторій у Трускавці, а створили одну з найкращих курортних оздоровниць в Україні»

Яким видався цей шлях для колективу оздоровниці? Чим від інших готельно-курортних комплексів міста «Нафтусі» відрізняються «Карпати»? Отримати відповіді на ці та інші запитання спробували в розмові з генеральним директором «Карпат», Заслуженим лікарем України Левом Грицаком.

Добре слово про тих, хто допомагав, від бюрократів захищав

— Ви, Леве Ярославовичу, належите до числа тих небагатьох курортних менеджерів у Трускавці, які з першого ж дня упродовж багатьох років надійно тримаєте у своїх руках «штурвал» управління. Якими видалися ці роки для «Карпат»? Чим ваш санаторний корабель зразка 1993 року від сьогоднішнього відрізняється?

— Коли 1 липня 1993 року у Трускавці запрацювали «Карпати» — це був один із найкращих санаторіїв того часу не лише в Україні, а й на теренах тодішнього СРСР. Рівень нашого сервісу та якість лікування нічим не поступались найкращим зразкам курортних закладів, які тоді функціонували у Криму, Грузії, а також у Литві, Латвії та Естонії, де так полюбляла відпочивати партійно-радянська номенклатура й куди прості смертні потрапити не могли. «Карпати» зразка 1993 року — це був на той час свого роду прорив в організації курортного відпочинку. Те, що люди бачили в нас, не зовсім вкладалося і в тодішній стандарт курортного лікування для пересічного радянського громадянина. Це перше враження підсилювалося ще й тим, що наш санаторій був створений для лікування та відпочинку пересічних громадян, які, як всі ми розуміємо, не відрізнялись вибагливістю та примхами, а, навпаки, були скромними та стриманими у своїх курортних уподобаннях. У чомусь соціально обділеними. Позбутись цього шаблону, створити для них правдиву санаторну красу — таке завдання було поставлене перед відповідальними за будівництво нового санаторію особами тодішнім начальником управління сільського господарства Львівського облвиконкому Леонтієм Дунцем та колишнім головою Львівської обласної державної адміністрації Михайлом Гладієм. Мене запевнили, що в процесі будівництва у всьому матиму підтримку. Так воно й вийшло. Мене не «смикали» через дрібниці, коли йшлося про дотримання якихось там проєктних вимог чи інших вигаданих бюрократами будівельних норм та правил. Не скажу, що все легко вдавалось, але я перестав боятись, не реагував на зауваження чиновницької братії у такій справі, як, наприклад, застосування на будові алюмінію, природного каменю, художнього оздоблення. У чомусь «вільним художником» себе почував. Тому нам вдалося до кінця реалізувати свій задум. Для Трускавця відкриття «Карпат» у 1993 році стало подією. До нас цілими делегаціями приїжджали, щоб подивитись на стилізоване оформлення поверхів, запозичити досвід, щось «скопіювати» з того, що так відпочивальникам подобалось.

Чим «Карпати» тридцятирічної давнини від теперішньої оздоровниці відрізняються? Та багато чим. Набагато кращим, ефективнішим стало лікування. Сьогоднішні інноваційні методи, сучасна медична база дозволяють робити речі, про які раніше могли хіба мріяти. Вважаю, що нам вдалося створити свій стандарт лікування та відпочинку, головними компонентами якого є поєднання західної якості та досягнень вишуканого європейського сервісу із нашими традиціями та культурою. Хтось, читаючи ці слова, може засумніватись: язик, як відомо, без костей. Багато що можна наговорити. У такому разі скажу інакше: приїжджайте, подивіться, самі оцініть сьогоднішній рівень «Карпат». Мені не раз довелось чути від людей, які цілий світ об’їздили та добре розуміються на перевагах санаторної та готельно-відпочинкової справи. І до Німеччини «на води» їздять, і в Туреччині, Єгипті та Хорватії відпочивають. Так от, як вони самі же й стверджують, «Карпати» за сервісними можливостями не тільки не поступаються, а у дечому навіть переважають те, що вони бачили у закордонних відпочинкових поїздках.

І ризик себе виправдав, і нестандартні рішення свою позитивну роль відіграли

— Вашу працю належним чином оцінили. Лев Грицак чи не єдиний на сьогодні українець, який, крім звання Заслуженого лікаря України, став ще й лауреатом державної відзнаки у галузі будівництва…

— Це правда. Ризик, на який тоді наважився, виправдав себе. Я часто втрачав відчуття самозбереження, до мети йшов, незважаючи ні на що, насправді діяв необачно. Така поведінка не завжди доречна. Все ж могло скластись по-іншому. Ось як воно в житті буває. Світло, добро частенько до нас приходять та з’являються від тих, кого не визнаємо, згодом несхвальним словом згадуємо. Як тут біблійне не згадати: шляхи Господні не підлягають сповіді.

Чим путівка «Карпат» від інших відрізняється?

— Що про сьогоднішні путівки на відпочинок та лікування можете сказати, чим вони від колишніх, соцстрахівських відрізняються? Який конкретно пакет послуг входить до путівки «Карпат»?

— Був час, коли ледве не цілий санаторний Трускавець тримався та виживав за рахунок соцстрахівських путівок. Все на нашому курорті було більш-менш добре, поки не зʼявився монополіст. Припускаю, що саме внаслідок його дій зросла корупційна складова, частка так званих «відкатів» під час розподілу соцстрахівських путівок. Рано чи пізно це мало закінчитись. Уряд знайшов вихід у тому, щоб припинити фінансування соцстрахівських путівок, у пакет послуг яких входило проживання, лікування та харчування. Подібна путівка без зайвих витрат дозволяла пройти повний курс лікування. Тепер таких путівок немає, вони зникли як явище. Хто від цього виграв? Та ніхто. Навіть наш, якщо говорити про Трускавець, монополіст не здобув дивідендів. Посісти виграшне для себе місце під «сонцем» не вдалося. Ставка на методи нечесної конкуренції, до якої систематично вдавався, призвела до того, що під тиском непереборних обставин йому довелось закрити майже всі свої колись процвітаючі санаторно-курортні заклади. Вся нагірна частина Трускавця через це простоює, навіть бювет мінвод № 2 довелось закрити. Але… Біля розбитого корита опинились не тільки надавачі послуг, а й ті, хто відпочивав за соцстрахівськими путівками. Для них ці путівки були правдивим порятунком. Тепер же, як показало життя, повністю оплатити вартість так званої комерційної путівки вони не можуть. Тому й не приїжджають, не оздоровлюються у Трускавці.

Сьогодні, коли йдеться про путівку до Трускавця, потенційним власникам слід знати, що оплаченими є лише проживання та сніданки. Якщо потребуєш лікування — слід собі його купити. Тобто платиш додатково. Зрозуміло, що такий варіант санаторного лікування підходить не всім. Зваживши на це, ми внесли корективи до нашої путівки. У пакет послуг путівки в «Карпати» входить лікування, проживання, харчування та культурні розваги. Як бачимо, відмінність. Тому не дивно, що люди віддають перевагу нашим путівкам. Про це свідчить і такий об’єктивний показник, як завантаженість нашого закладу відпочивальниками. Станом на сьогодні у «Карпатах» перебуває 410 відпочивальників. Непоганий показник для закладу, чия повна завантаженість становить 438 місць.

Козацька слобода «Раковець»

— Яку роль у вашій концепції лікування та відпочинку посідає комплекс «Раковець»?

— Наша сфера послуг — це оздоровлення та відпочинок. Тому постійно думаємо над тим, як зробити перебування в «Карпатах» цікавішим та змістовнішим. Бо ж не може бути такого, щоб під час відпочинку люди нудьгували. Крім того, завжди мріяв про створення зони відпочинку несанаторного типу, яку могли б відвідати як відпочивальники санаторію, якщо матимуть таке бажання, так і жителі Дрогобиччини, Львівщини, наші співвітчизники з інших областей та, звісно ж, закордонні гості. Не один рік пішов на реалізацію задуму, але свого ми добилися. У двадцяти п’яти кілометрах від «Карпат», у селі Воля Якубова, на малій батьківщині одного з двох лідерів героїчної ОУН Андрія Мельника, у місці з особливою енергетикою та аурою, серед лісу та озер створили відпочинковий комплекс «Козацька слобода Раковець». Тут є сім ставків. Їхня водна поверхня на тринадцять гектарів «розкинулась», такий собі аквапарк вийшов. Сюди можна приїжджати, щоб порибалити. Умови — казкові. Ловити рибу у буквальному розумінні цього слова можна, не виходячи з будиночків для рибалок. Деякі з них на деревах «сконструйовані». І це не жарт, а чиста правда. Робити свою рибальську справу можна і вночі. Є озера для швидкої ловлі риби — форелі та осетра. Є й інші — для «полювання» на щуку, карася, коропа та лина. На території комплексу працює готель. Якщо готельне житло не влаштовує — можна зупинитись у котеджах. Усі побудовані помешкання — зручні та затишні. Функціонує пляж. Два басейни діють — закритий та відкритий. Зрозуміло, що й сауну маємо. Для її будівництва та оздоблення використано нестандартні матеріали. Куди не глянеш — все привертає увагу та милує око: архітектор постарався. Недавно тюбінг «запрацював». Він, до речі, всесезонний. Спуски на тюбінгах діють і взимку, і влітку. Поставили воднолижний тренажер, який вже функціонує. Цілу гору насипали та засадили її вісімнадцятьма тисячами лаванд. Квіти вже, до речі, зацвіли. Цей фіолетовий колір, це лавандове море так гарно переливається, аромат настільки п’янить, що… Словами не опишеш, не скажеш про те, що у такі хвилини відчуваєш. Але й це ще не все. На самому вершечку гори збудували маленьку козацьку фортечку. Як же без неї: не може бути козацької слободи баз козацької фортеці. До кінця літа до ладу діючих стане мотузковий парк. Будуємо міні пивзавод, який вже у серпні ц.р. почне виробляти продукцію — чотири різновиди крафтового пива. Добре відпочити тут, змістовно провести час можуть як дорослі, так і діти. Люди з різними уподобаннями та потребами. Відпочинковий комплекс побудований та облаштований з урахуванням української історії. Тут створені дерев’яні скульптурні композиції та локації, які нагадують з якого роду походимо, хто наші героїчні попередники. Створили музей Андрія Мельника. Не скажу, що аж так багато матеріалів назбирали. Але всі вони — автентичні. А це багато що значить.

Кухарів з усієї України «зваблювали»

— Ви нічого не сказали про кухню козацької слободи. Чим тут годують? Які страви найбільш витребувані та популярні?

— Почну з головного, з кухарів. Для справжніх гурманів найперше значення має не інтер’єр харчового закладу, а його величність Кухар! До майстрів, до тих, хто готує так, як ніхто інший, їдуть люди, які розуміються на їжі. Так от, своїх кухарів, які сьогодні працюють у «Козацькій слободі Раковець», ми «зваблювали» з усієї України. Вони дуже кваліфіковані, направду — найкращі. Але не тільки смачними стравами славиться наші збудовані з некаліброваного дерева етноресторан та кав’ярні, як, зрештою, і всі інші харчові заклади.

Діти тут не нудьгують

— «Козацька слобода «Раковець» — ідеальна локація для відпочинку у вихідні дні. Що повинні знати батьки, ті люди, хто свої вікенди проводить разом із дітьми?

— Важко буде таким батькам знайти краще місце для веселого та оздоровчого відпочинку своїх дітей, ніж у нас. Не один раз мав нагоду спостерігати за тим, яке задоволення діти отримують від відвідування нашого зоопарку. Не перебільшую. Круглі очі, які від переповнення емоціями аж «іскрять», бачу щодня. І, до речі, не тільки в дітей. А й у дорослих. Часом для того, щоб заспокоїтись, забути про турботи, достатньо до коня доторкнутись. А якщо ще «осідлаєте» його — на дев’ятому небі будете почуватися. А у нас не тільки коні є. «Фауна» слободи щедро представлена верблюдами та оленями, дикими кабанами, козулями, ламами, ослами… Буквально кілька днів тому в «Раковці» двоє оленяток народились. Про тюбінги вже говорив. Але не можу знову не згадати про них: дуже вже дітвора любить спускатися з цих «гірок». Стоять в нас і батути. Робимо траси для кінних, автомобільних, мотоциклетних та велосипедних змагань. Ось-ось двері до тиру відчиняться. Постріляти можна буде. І це, як показує сьогоднішня жорстока війна з росією, також потрібно вміти. Не кажу вже про такі речі, як катання на човнах. Навіть на дерев’яному кораблі можна це зробити! Він у нас є, пришвартований до причалу. Як тільки виникає в цьому потреба — відчалює від берега, за бажанням наших відвідувачів відправляється у «плавання». Скажу просто: діти в нас не нудьгують.

Як людина та керівник. Як Заслужений лікар України…

— Бальнеологічний курорт Трускавець по-різному називають. І фабрикою здоров’я, і лікарнею просто неба, і місцем, де дехто з приїжджого люду, забувши про все на світі, «відривається»… Як кажуть у таких випадках, кожному своє. Врешті-решт, ніщо на місці не стоїть, «все тече, все змінюється»… Разом із часом і профіль санаторного Трускавця зазнає трансформацій. Але є люди, які, потерпаючи від серйозних урологічних захворювань, приїжджають на курорт лише з однією метою — щоб пролікуватись. Все, що поза цим, — розваги, відпочинкові «прибамбаси» та інші «прилаштовані» до профільного лікування послуги, їм не по кишені та й не потрібні. На що такі люди можуть розраховувати, коли відправляються до «Карпат», які сьогодні «позиціонують» себе у двох статусах: як готельно-оздоровчий комплекс та як санаторій?

— Ризикую бути засудженим колегами, але як лікар і Заслужений лікар, як людина та керівник, який майже півстоліття працює у сфері бальнеологічного лікування, вважаю й упевнений, що лікувальна база «Карпат» — найкраща в Трускавці. У нас свої вимоги, завжди дотримуємось затвердженого стандарту. Люди, які приїжджають в «Карпати», своє перебування тут в обов’язковому порядку починають із здачі необхідних аналізів, проходять прописані їм обстеження. Маємо та володіємо всім необхідним для того, щоб, надійно провівши діагностичну роботу, призначити прибулим оптимальний курс оздоровлення та лікування. Дрібниць, другорядних речей у лікувальній справі не існує. Один приклад наведу. Не лише біохімічною лабораторією, яка у будь-якому санаторії є, володіємо. А й бактеріологічною. Уважно стежимо, щотижня проводимо бактеорологічний моніторинг продуктів та страв, кухонного обладнання. Періодичні обстеження проходить і кухонний та медичний персонали. Це дозволяє тримати на постійному контролі рівень бактеріологічної забрудненості. Ми давно забули, що бувають такі прикрі речі, як харчові отруєння. Навіть молоко та масло, сир, сметана і кефір, як і багато інших продуктів — з нашої власної ферми. Хтось, можливо, скаже, що це перебір. Що необов’язково настільки прискіпливим бути. Нехай кажуть. Я ж інше знаю: без системного підходу в організації лікування та відпочинку, без правдивої турботи про людей, які тобі власне здоров' я довіряють, успіхів не доб’єшся. Санаторне лікування має принести користь, бути ефективним.