Церковні свята по-новому. Але і по-прабатьківськи…
Кілька слів про традиції, які нагадують нам про себе
Ось уже двадцять два дні, з початку вересня, українці живуть за новим церковним календарем. Таке рішення після широких дискусій ухвалили Православна церква України і Українська греко-католицька церква. Наші співвітчизники уже відзначили кілька свят «не у традиційні дати». Втім, декому не звичними були такі переміни — тому святкував ще по-старому. Дехто ж вчинив «обачніше» — відзначав празникові дні як за новим, так і за старим стилями. Щоб, як мовиться, адаптуватися. А подекуди ще роздумують, вагаються. Знаю, що на парафії в одному містечку біля Львова збираються провести своєрідний референдум серед вірян про те, за яким церковним графіком їм далі жити і молитися…
Нічого дивного у цьому немає. Переміни сприймаються завжди тяжко. Церковна реформа — не виняток. Утім, нашим співвітчизникам не варто страждати з цього приводу. Адже наші прадіди відзначали церковні свята так само як робимо ми із цьогорічного вересня. Сьогодні знайшов цьому документальне підтвердження — кишеньковий, затертий від частого користування, з пожовклим від часу папером український молитовник на 755 сторінок. Можна сказати, раритет. Перші кілька аркушів у ньому не збереглися, але, судячи із правопису, граматики, стилю, цей молитовник видали не менше ста літ тому. Він слугував настільною книгою для Теклі та Івана Ляльок, які ще двадцять років тому жили на землі своїх батьків, нині зниклому хуторі Рахмистрова. Нема вже їх самих, нема їхньої хатини, а молитовник зберігся.
Гортаю церковний календар, який надруковано в самому кінці, після збірки молитов і піснеспівів на кожне свято, на кожний випадок. Найперше привертають увагу назви деяких місяців: марець (березень), цвітень (квітень), май (травень). Аж ось і сам календар церковних свят. Зупиняюся на вересневих святах. Рождество Пр. Богородиці — 8 вересня, Воздвиження Чесного Хреста — 14 вересня. Цифри збігаються з датами українських церковних свят «по-новому».
Молитовник початку минулого століття підказував нашим прадідам, що Покрова Пресвятої Богородиці припадає на 1 жовтня (а ще торік це свято ми відзначали 14 жовтня), свято Димитрія — на 26 жовтня (а було 8 листопада), День Св. Архистратига Михаїла буде 8 листопада (раніше відзначали ми його 21 листопада). Свято Миколая відзначали 6 грудня, а не 19-го — як ми ще донедавна. І що Різдво буде 25 грудня (а ми, сучасники, звикли відзначати його 7 січня).
Все повертається на круги своя. Як тут не згадати мудрість: все нове — це добре забуте старе. Тож шануймо традиції, не забуваймо заглядати у минуле — навіть якщо йдемо вперед, дивимося у майбутнє.
