«Український фермер – як бігун, що взуває кросівки, коли інші вже стартували»

З 23 квітня Україна зможе постачати свої товари до ЄС без мит. При цьому мита на імпорт продукції європейських виробників до України зберігаються. Таким чином вітчизняні виробники отримали безпрецедентні привілеї на європейському ринку. Діятиме одностороннє скасування мит лише до 1 листопада цього року, але в ЄС не відкидають можливості продовження постанови, якщо до того моменту не буде підписано Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Такі преференції можуть дати українським виробникам, насамперед аграріям, додаткові 500 мільйонів євро. Чи зможуть українці цим скористатись?

Українські виробники навряд чи зможуть швидко переорієнтуватись із ринків СНД на європейські. Проблема перша — сертифікати. За словами директора агенції “Про-консалтинг” Олександра Соколова, виробників, які пройшли відповідну стандартизацію та сертифікацію, без якої експорт в ЄС неможливий, не так уже й багато. Отримання відповідних дозволів та сертифікатів якості триває кілька місяців. Від скасування мит виграють ті виробники, які зіграли на випередження і почали оформляти документи, не чекаючи підписання Угоди про асоціацію чи Зону вільної торгівлі. Такі дозволи торік отримали україн­ські птахівники, чим перелякали поляків. Частково постачати яйця та курятину до Європи наші почали минулого року, але обсяги були незначні, бо через мита не могли конкурувати з європейськими. Ще восени польська газета Puls Biznesu написала, що після відкриття Зони вільної торгівлі ЄС з Україною польська курятина навряд чи витримає конкуренцію з українською. Насамперед, через дешеві корми.

Частина виробників, які ще не пройшли сертифікації, вимагають, аби ЄС скасував не лише мита, а й спростив процедуру стандартизації. Співвласник одного з великих аграрних холдингів порівняв українських виробників зі спортсменом-невдахою. “Уявіть слабкого бігуна, якому пообіцяли фору. Він розслабився. І коли всі стартували, він каже: зачекайте, я ще кросівок не взув. Отак і наші виробники. Угоду про Зону вільної торгівлі з ЄС мали підписати ще торік, а вони досі не готові”.

Щодо молочних продуктів, то тут проблема не лише у сертифікації (понад 80% молока у нас виробляють домогосподарства, тому сертифікувати таку продукцію важко), а й у дотаціях, які мають фермери у ЄС. В Асоціації виробників молока кажуть, що до 2015 року в ЄС суттєво скоротять дотації сільгоспвиробникам, а за деякими напрямами їх мають взагалі скасувати.

Українські виробники повинні до того часту пройти відповідну сертифікацію, аби швидко зайняти нішу на ринку. Ще одна перевага українських молочників у тому, що мають можливість нарощувати виробництво молока, тоді як в ЄС потенціал росту вичерпаний. За їхніми нормами, на одну молочну корову треба приблизно один гектар землі. Оскільки вільних земель там немає, то шансів наростити поголів’я теж.

Однак не лише європейські стандарти якості є перепоною для українських товарів. На значну частину української продукції важкої промисловості в Європі взагалі нема попиту. Багато підприємств, збудованих за СРСР, пов’язані з російськими заводами. За роки незалежності вони так і не переорієнтувались. “До Росії ми постачаємо турбіни для літаків, рухомий склад для залізничного транспорту, комплектуючі для ракет. Постачати це на європейський ринок нереально”, — каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.