Підпис Ердогана — це не процедурний крок, а стратегічний вибір
Як би не намагався Ердоган маневрувати між Сходом та Заходом, але обирати іноді таки доводиться
Ердоган таки підписав протокол про вступ Швеції до НАТО і тим самим підтвердив, що Туреччина тяжко-важко, але обирає Захід. І зовсім не проти того, щоби інфраструктура НАТО і надалі наближалася до російських кордонів…
Підпис Ердогана — це не процедурний крок, а стратегічний вибір.
Цей вибір бодай трохи полегшує ситуацію на Близькому Сході. Адже навіть попри те Ердоган заявив про необхідність створення держави Палестина в кордонах 1967 року та провів телефонну розмову з лідером ХАМАС. Президент Туреччини тепер не наважиться на пряме протистояння з країнами Заходу, і у лавах НАТО не буде розколу, — а це міг би бути найжахливіший сценарій війни в Ізраїлі. Вочевидь на Близькому Сході Ердоган і надалі буде маневрувати, виконуватиме різні посередницькі функції та відтягувати час, коли знову доведеться робити якийсь стратегічний вибір.
