Коли дитя дивиться мультик з елементами насилля — чекайте агресії вдома
Як мультфільми впливають на дитячу психіку
Принцип анімації народився на світ значно раніше кінематографа. Ще римський філософ Лукрецій описав загадковий пристрій для висвітлення на екрані малюнків, які рухаються. Така «мультиплікація» була радше оптичною ілюзією і мало чим нагадувала сучасну версію. Працювала лише завдяки особливій здатності людського ока не зливати в одне кілька подібних картинок, коли ті швидко міняються місцями. Сітківка мимоволі сприймає їх як один плавний кадр.
Звісно, відтоді все стало «трохи» іншим. Сьогоднішні анімаційні технології швидко розвиваються і комерціалізуються. Сама ж індустрія щорічно «штампує» незліченну кількість продукту. Тож мультфільми стали черговою панацеєю для заклопотаних батьків. Їх показують дітям, коли ті плачуть або в момент приступів батьківської ліні. Та наскільки виправданою є сліпа довіра до «няньок», які стрімко втрачають важливу виховну функцію і стають засобом збагачення чужого гаманця?
Батькам справді необхідно обговорювати зі своїми чадами поведінку персонажів. Бо для дітвори мультик найперше є кольоровим відображенням навколишнього світу. Не секрет, що анімації мають величезний вплив на дітей. Можуть розмивати в юних глядачів межі добра і зла, заводити в депресію чи навіть підсвідомо підштовхувати до суїциду. Малюки сліпо проектують побачене на голубому екрані у власному житті, адже активно уявляють себе на місці головних героїв.
Будьте уважні: коли дитя дивиться мультик з елементами насилля — неодмінно чекайте агресії вдома. Або, наприклад, якщо головний персонаж обраної анімаційної стрічки злостивий хам, який ображає власну матір, — існує велика ймовірність такої ж поведінки чада.
А ще доведено згубний вплив мультиків на інстинкти самозбереження і виживання. Зауважте, у світі анімацій присутня міфічна невмирущість головних персонажів. У них завжди по дев’ять котячих життів, їм завжди усе вдається з першої спроби і т.п.
Фахівці також не рекомендують одразу змалку занурювати дитину у світ мультфільмів. Це слід робити поступово і дозовано. Для дошкільнят, до слова, сеанс перегляду дитячого кіно мав би тривати не більше тридцяти хвилин на день. Для молодшого шкільного віку — година. А майже сформованим учням старшої школи можна дозволити «позалипати» на мульти аж три години (але чи є така потреба?).
Відомо, анімації руйнують дитячу уважність. Якось науковці в США провели цікавий експеримент. Вони розділили чотирирічних дітей на дві одинакові групи. Одна з них упродовж дев’яти хвилин переглядала фільм, інша — просто малювала. Щойно збіг час — малюкам дали до рук тести на точність та саморегуляцію (властивість біологічних систем автоматично встановлювати і підтримувати на визначеному рівні ті або інші фізіологічні чи біологічні показники). Як і очікувалось, група дошкільнят-малярів показала набагато кращий результат, аніж споглядачів.
На жаль, не тільки агресивні мультики згубно впливають на дитячу психіку. На думку психологів, шкідливим для чад може бути й перегляд анімацій про вередливих принцес. Таке дитяче кіно діє за принципом макіяжу, де негативні риси розбещеності ховаються під гримом грай ливості і веселощів.
Надмірне захоплення «безневинними» персонажами розвиває у дівчаток «синдром принцеси». Як результат — «маленькі фанатки золотоволосок і Ко» відчувають нестримну жагу до марнотратства та масового обожнювання, а ще бажання мати все за будь-яку ціну.
Погодьтесь, батькам справді важливо знати тіньовий бік медалі, аби прискіпливіше підходити до вибору анімації для своїх дітей. Ознайомлений — значить захищений.
