Передплатити Підтримати

Авакова викликають на м’який килим

Попри гучні кримінальні скандали у країні, очільник МВС втримається у своєму кріслі, вважають експерти

Після шести років на чолі Мі­ністерства внутрішніх справ Арсену Авакову, який працює уже при четвертому прем’єрі, готують відставку. Фракція «Голос» розпочала збір під­писів за його звільнення з посади. Ця акція, швидше за все, символічна, декларатив­на, розрахована на збирання політичних дивідендів, бо законодавство не дозволяє виганяти міністра у такий спо­сіб. «Відставляти» чи ні «най­ефективнішого», за словами президента, міністра, ви­рішуватиме сам Володимир Зеленський. Від його слова нині залежить доля усіх чи­новників. Поза тим, «чоловіча розмова» на Авакова чекає. 5 червня у Верховній Раді, під час «години запитань до уряду», головному поліцей­ському країни нардепи готу­ються влаштувати холодний душ. Утім, аналітики кажуть: з нього Арсен Борисович вийде сухим…

Останні тижні Украї­ну стрясають резонансні скандали, головними ан­тигероями яких є люди у полі­цейській формі. 24 травня у від­діленні поліції Кагарлика, що за 80 км від Києва, двоє «стра­жів порядку» по-звірячому били, душили у протигазі, заковува­ли у кайданки, а потім ґвалтува­ли 26-річну жінку, матір дитини-інваліда, яку у поліцію викликали як свідка. Через кілька днів серед білого дня у житловому кварталі Броварів, що неподалік столи­ці, сотня перевізників, невдово­лених несправедливим, на їхню думку, перерозподілом маршру­тів, влаштувала перестрілку. Де­які кулі потрапляли у вікна ще со­нних мешканців…

Винуватців обох цих «НП» за­тримано, взято під варту, але факт залишається фактом: українці безправні, беззахисні у своїй державі. Розрекламована Аваковим реформа правоохо­ронної системи, яку він же про­водив, не дала сподіваного ре­зультату. Радше, навпаки.

Згадані «НП» — лише дещи­ця свавілля, яке вчиняють дея­кі вітчизняні «джеймсбонди». Рік тому на тій же Київщині з вини нетверезих поліцейських було вбито 5-річного хлопчика. Чо­тири роки тому наряд поліції до смерті побив жителя Кривого Озера, що у Миколаївській об­ласті. А були ще криваві події за участі поліцейських у Княжичах, у Врадіївці. Не так давно Україну сколихнув підпал авто львівських журналістів Терещуків. Наші ко­леги були шоковані, коли дізна­лися, що команду на підпал сту­дентові давав… офіцер поліції.

Ось як оцінює стан справ із безпекою наших громадян і без­відповідальність відповідаль­них за неї «державних мужів» народна депутатка Ірина Гера­щенко: «…Навіть у найскладніші часи початку війни, ескалації на фронті, сотні озброєних людей не бігали вулицями міст у тилу. Сьогодні ж маємо розгул банди­тизму, повернення 90-х, коли не знав, що небезпечніше: зустріч з „братками“ чи з міліцією. П’яні поліцейські вбивають, у відділ­ках катують, ґвалтують, кошма­рять бізнес чи працюють дахом для кримінальних схем… Зеле­на влада не може забезпечити безпеки життя українців, безпе­ки у мирних містах і селах, без­пеки на вулицях, у власних осе­лях. Хто несе відповідальність за цю руйнацію держави? Зе­ленський! Він одноосібно сфор­мував цю владу і цю команду, він зліпив цей список „слуг“ і завів їх у парламент. Він обрав кишень­кових силовиків, своїх прокуро­рів. І поки ДБР, СБУ, МВС кош­марять опозицію, арештовують картини, громлять музеї і куль­турні центри, ведуть негласні слідчі дії, неприховану „наруж­ку“ і прослуховування телефо­нів членів „Європейської Солі­дарності“, тероризують п’ятого президента України, бандитизм піднімає голову…».

Через уміння втертися у до­віру, віртуозно вислизати із най­неприємніших ситуацій Авако­ва називають «непотоплюваним авіаносцем». Підпорядкувавши собі багато відомств, він скон­центрував велику владу, доміг­ся виділення на МВС рекордних фінансів, матеріальних ресурсів.

Популістськими заявами, відвертими піар-ходами Ава­ков усім доводив свою потріб­ність, незамінність. На цю ву­дочку потрапив і Володимир Зеленський. Після успішних для себе виборів так зачарувався Арсеном Борисовичем, що хва­лить його за кожної нагоди. І не помічає, що Аваков уміло вико­ристовує це у своїх інтересах. Зокрема, задля піару затягує главу держави на свою прес-конференцію, де помпезно роз­повідає про «розкриття» вбив­ства журналіста Шеремета.

Коментарі для «ВЗ»
Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики:

Останні драматичні події, які струсонули краї­ну, свідчать, що систему поліції у нас не реформо­вано — попри те, що Аваков очолює її шість років «з хвостиком». Незважаючи на ці ексцеси, чинний глава МВС не збирається покидати свою посаду. Оператор усіх політичних рішень в Україні — президент Зеленський. Чи звільнить він Авако­ва? Думаю, ні. За нинішньої ситуації, коли еконо­міка нічим золотим не виблискує (відтак ситуація на вулицях може ускладнитися), президент не ризикне розпрощатися із міністром внутріш­ніх справ, із цим достатньо досвідченим управ­лінцем, який, очевидно, має запаси компрома­ту практично на всіх нинішніх політичних гравців.

Є тут ще один аспект. Крім злочинів у Кагарли­ку і Броварах, у зоні відповідальності МВС є ще з політичним присмаком справи Антоненка, Кузь­менко, Дугарь, яких звинувачують у вбивстві Пав­ла Шеремета. Пану Авакову доведеться шукати рішення щодо них, демонструвати власну ефек­тивність. На місці профільного парламентського комітету і народних депутатів, які оцінюватимуть діяльність очільника МВС, я застосував би щодо Авакова показник ефективності. А не чекав би по­яви хвалебних од від президента. Мовляв, Ава­ков є «найкращим міністром», тому не можна його звільняти — інакше ця зміна призведе до розхиту­вання ситуації у країні…

Олександр Антонюк, політичний експерт:

Одне із завдань Міністерства внутрішніх справ — вчасно реагувати. МВС за керівництва Авакова оперативно відреагувало на ганебні події у Кагар­лику, у Броварах. Не замовчувало їх. Фігурантів цих подій затримано. А я хотів би пригадати майже схо­жі події 2013 року у Врадіївці, коли тодішні силови­ки намагалися приховати свій жахливий злочин…

Утім, питання щодо підбору кадрів для МВС за­лишаються. Шкодую, що у нас забули про пози­тивний досвід 2014 року, коли на Львівщині спіль­но з представниками громадянського суспільства (у тому числі, за участі вашого покійного колеги, журналіста «Високого Замку» Омара Узарашві­лі) успішно провели публічний конкурс на поса­ду очільника обласної міліції — ним став високий професіонал Дмитро Загарія. Арсену Борисовичу варто було б згадати цей конкурс, який відбувався за його погодження та підтримки, і масштабувати його на всю Україну. Тоді у поліцію потраплятимуть перевірені люди, до яких є довіра.