Львівські «беркути» просилися на волю. Але Новий рік вони зустрінуть у СІЗО…
Слідчі у справах Майдану знаходять все більше доказів їхньої протиправної діяльності
До 5 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва продовжив тримання під вартою колишнього помічника начальника штабу львівського батальйону міліції спеціального призначення «Беркут» Миколи Старосільця. Таку ж ухвалу винесено напередодні і щодо колишнього командира цього підрозділу Ростислава Пацеляка. Їх, так само, як багатьох інших «беркутівців», Офіс Генеральної прокуратури України звинувачує у причетності до кривавих подій на Майдані у кінці 2013-го на початку 2014 року.
Обидва львівські експравоохоронці, як і їхня адвокатка Наталія Вознюк, сподівалися, що суд цього разу змінить запобіжний захід на менш жорсткий. Що до початку судового процесу по суті випустить підозрюваних на волю або ж відправить їх під домашній арешт (є інсайдерська інформація, що суддю Євгена Хайнацького до цього схиляли, тиснули на нього). Натомість у прокурорів і присутніх у судовій залі майданівців, які постраждали від куль і кийків «Беркуту», було побоювання, що, перебуваючи на волі, обидва дременуть з України до росії, як це раніше зробили інші «беркутівці».
Захисниця Пацеляка і Старосільця, вони самі всіляко намагалася затягнути розгляд клопотання прокурорів про продовження арешту.
Зокрема — шляхом відводу судді, сподіваючись, що спливе відведений для розгляду питання час, а оскільки попередній час тримання у СІЗО збігав, суд змушений буде цих осіб звільнити з-під варти. Інколи складалося враження, що у цьому затягуванні були відверто зацікавлені навіть деякі працівники суду…
Про перипетії напруженого юридичного поєдинку між сторонами звинувачення і захисту (у справі Пацеляка) кореспонденту «Високого Замку» розповів один з очевидців цих судових засідань — народний депутат у Верховній Раді сьомого скликання Василь Пазиняк, за фахом — лікар-хірург. На Майдані він як член парламенту захищав протестувальників від розправи, надавав медичну допомогу постраждалим. І за це теж був побитий «беркутівцями»…
Судові охоронці віталися з Пацеляком, як зі своїм…
— Минулої п’ятниці, коли адвокатка Пацеляка Вознюк вимагала відводу судді Хайнацького, — згадує пан Василь, — у канцелярії Печерського суду нам сказали, що у зв’язку з коротким робочим днем це клопотання (і автопризначення судді, яке його вирішуватиме) розглядатимуть аж у понеділок. Це було неприпустимо, адже, за законом, таке клопотання мають розглядати у той же день, що його було подано. Ми пішли до керівниці апарату, яка відповідальна за авторозподіл справ, і нагадали їй про цю норму закону. А чиновниця у грубій формі виставила нас за двері. Сказала: приходьте у понеділок, а ще краще — у середу, у мене тоді прийомний день. І взагалі - «хто ви такі, щоб я вас слухала?!»
Нагадали їй, що ми — поранені учасники Революції Гідності. І що негідно поводитися з нами як з бидлом, тим більше — напередодні 10-ої річниці цих подій…
Та пані почала дзвонити за судовою охороною. І тоді ми сказали, що у нас немає іншого виходу, як звертатися до канцелярії президента, який є гарантом Конституції. Хтось з наших майданівців запропонував піти також у посольство США, щоб розповісти американцям (які нині разом з багатьма нашими бюджетними витратами, оплачують немалі суми зарплат українських суддів) — як поводять себе представники нашої Феміди…
Очевидно, це мало якийсь вплив на керівницю апарату. Вона телефоном зв’язалася із керівником суду, який того дня був у відрядженні, і він наказав їй у п’ятницю провести авторозподіл суддів для розгляду справи про відвід судді Хайнацького. Суддя Івлєва розглянула цей відвід адвокатки і визнала його необґрунтованим. Тож суддя Хайнацький мав і далі розглядати прокурорське клопотання про продовження запобіжного заходу Пацеляку…
У понеділок, коли продовжили розглядати це питання, ми звернули увагу, що у судовій залі з’явилося надто багато судової охорони, чоловік з 15. Ходили розмови, що Пацеляка готувалися випустити під домашній арешт, і ця охорона начебто мала «вгамувати» нас, якби ми, майданів ці, перешкоджали Пацеляку, по суті, вийти на волю…
Як нам стало відомо, майже всі оці судові охоронці є колишніми «беркутівцями», ними донедавна керував такий собі пан Трясун — колишній командир харківського обласного «Беркута». Після 2019 року Трясун очолив відомство судової охорони і набрав туди майже всіх колишніх працівників сумнозвісної структури. Коли ми проходили у залу засідань, ці судові охоронці дивилися на нас, наче звірі на свою жертву — з якоюсь підозрою. За нами слідкували, виходили за нами на вулицю, фотографували нас. Ми дивувалися, в чому справа. Аж потім все стало ясно. Під час судового засідання прокурор Денис Іванов заявив, що Трясун є близьким товаришем Пацеляка. Що він з ним і ще одним родичем Пацеляка в одній машині перетинали кордон на Яворівщині.
До речі, ці судові охоронці віталися з Пацеляком за руку, щось там йому передавали…
Після Майдану їздив до росії на… риболовлю
На п’ятий день розгляду справи адвокатка Пацеляка заявила клопотання про перерву — мовляв, хоче ознайомитися з додатковими матеріалами. Правники такі маневри називають процесуальним шахрайством — тут проглядався намір ще більше затягнути засідання. Вислухавши всі «за» і «проти», суддя прохання відхилив, пояснивши, що у захисту було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами. Після цього адвокатка вдруге заявила відвід судді. І це клопотання суд відхилив.
Під час засідання пані Вознюк заявляла, що в її підзахисного міцні соціальні зв’язки в Україні - це, на її думку, мало б стати для суду аргументом, щоб звільнити Пацеляка з-під варти, щоб він поїхав до сім'ї. Але прокурор Денис Іванов спростував цю заяву, повідомивши, що майже вся родина «беркутівця» проживає у Фінляндії. Тому, мовляв, якщо випустити Пацеляка з-під варти, він може втекти до своїх родичів за кордон. Після цих слів Пацеляк почав кричати: «Я з вами розберуся! Ви відповісте за булінг моїх дітей!» Через такі крики суддя тричі робив Пацеляку зауваження: вам давали час висловитися, ніхто вас не перебивав.
Прокурор згадав і про навчання Пацеляка у Хабаровську, про присягу, яку там приймав, про його російські паспорти і картку платника податків у російський бюджет, яка досі є актуальною. А також про сторінку Пацеляка у російській соцмережі «Однокласнікі», де у Пацеляка багато друзів-силовиків з росії.
У суді прокурор також нагадав, що під присягою Пацеляк брехав, заявляючи, що не був у росії після Майдану, а насправді (і це засвідчили документи з архівів) літав туди, перебував там по декілька місяців. Притиснутий доказами, Пацеляк заявляв, що їздив до своїх російських друзів на… риболовлю.
А ще прокурор Іванов повідомив, що колишній підлеглий Пацеляка — начальник штабу Голуб — донині переховується у росії і що, не виключено, Пацеляк допомагав йому із влаштуванням там. Як відомо, в росії створено фонд «Юго-Восток» (очолює його ексглава МВС України Захарченко). Цей фонд бере на себе соціальний захист «беркутівців», які втекли з України.
Прокурори навели багато інших аргументів, чому Пацеляка і Старосільця треба залишити під вартою. Крім згаданого вище, згадували про викрадення 10-ти помпових рушниць, з яких «беркутівці» стріляли у мітингувальників, про знищення документів, які засвідчували протиправні дії, про підрив бази «Беркуту» у Львові…
Оцінивши всі доводи сторін, суддя за результатами майже тригодинного засідання виніс вердикт — продовжити тримання Пацеляка під вартою ще на два місяці. Термін досудового слідства у цій справі - до 20 березня 2024 року.
