Своє ж рішення скасували

Як тоді було оголошено, новий, підвищений тариф набував чинності за лічені дні, з 1 липня. Кому подобається, коли за послуги змушують платити більше? Неважко здогадатися, що серед споживачів цієї послуги згаданий дозвіл — «відмашка» НКРЕКП — також викликав несприйняття та обурення. Масштаб невдоволених виявився настільки великим, що на рішення державного регулятора відреагували Президент України Володимир Зеленський та Прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Рішення НКРЕКП глава держави назвав «ганебним і непрофесійним». Керівник уряду висловився м’якше. Він заявив, що з Кабміном питання підвищення тарифу не погоджувалося. Після цього НКРЕКП відразу ж дала «задній хід», скасувала своє рішення.

Виживають — так це називається

Ще торік український парламент підтримав урядовий законопроєкт про мораторій на підвищення тарифів на опалення, гарячу воду та газ на час війни. Виняток зробили для електричної енергії та холодної води. Ці послуги, як кажуть у таких випадках, вивели за дужки. Мораторій їх не стосується. Із 28 водоканалів, які сьогодні діють на Львівщині, лише Львівське та Дрогобицьке підприємства належать до числа тих, чиї тарифи на послуги регулює державний регулятор, тобто НКРЕКП. Іншим 26 держрегулятор не потрібний. Тарифи на воду та водовідведення для них встановлює місцеве самоврядування, яке, звісно ж, добре бачить, коли на прохання про підвищення слід «так» казати, а коли — «ні». Для цього достатньо на показники господарської діяльності підприємств подивитись. Що цікаво? В абсолютній більшості виробничих колективів вагомим «плюсом», бодай якимось прибутком і не пахне. Хтось гірше працює, хтось краще, але за «лінію», яка відокремлює перспективні підприємства від неперспективних, за винятком, можливо, Львівського водоканалу, ніхто не виходить. Всі в одному «болоті» тонуть. Виживають — так це називається. Зрозуміло, що подібне становище не влаштовує. Якщо вже працюєш, як слід, то й заробляти хочеться по-людськи. Щоб не боліла постійно голова за борги на електричну енергію, чия частка у структурі тарифу на воду зазвичай 40−45% становить. До війни, як це необґрунтовано з точку зору здорової та справедливої логіки не виглядало б, але ж факт: плату за електроенергію по кілька разів на рік підвищували. Це ламало канони, боляче било по водоканалах, тариф на послуги яких підвищували значно рідше, ніж плату за електроенергію. Але держава чомусь мовчала, не помічала цих речей. Багато надій покладалось на реформу комунального господарства. Хороші закони прийнято. Але й це не дало водоканалам очікуваного ефекту: не подбали до кінця про створення механізмів для виконання законів. Тож водоканалам наразі одне залишається — «викручуватись». Попри всі несприятливі обставини, працювати продуктивно та самовіддано. Робити через «не можу». Іншого виходу немає. Потрібно забезпечувати міцний тил нашим Героям, всім тим, хто дає відсіч ворогу зі зброєю в руках.

Працюєш, все правильно робиш. А борги зростають…

Саме за таким принципом живе та діє, цілодобово забезпечує своїх споживачів централізованим водопостачанням та водовідведенням колектив КП «Дрогобичводоканал». Але економічні закони існують та діють поза нашою свідомістю. На голому патріотизмі, як не старайся та не напружуйся, далеко не заїдеш. Потрібно мати відповідне фінансово-економічне підґрунтя для того, щоб своїх споживачів цілодобово «продуктом номер один» — водою забезпечувати. Це, звісно, чудово розуміють не лише на комунальному підприємстві, а й у Дрогобицькій мерії. Дійшло до того, що обранці територіальної громади апелювали до Президента України Володимира Зеленського та керівника уряду Дениса Шмигаля з проханням вжити заходів для підвищення тарифу на холодну воду для КП «Дрогобичводоканал». Звісно, це викликало обурення. Але популізм, гра у гарні обіцянки дають результат, і то ненадовго, лише тоді, коли за владу борються, а не тоді, коли, вже здобувши її, високі очікування конкретними справами потрібно підтверджувати. У Дрогобицькій мерії бачать загрозу, намагаються уникнути дестабілізації підприємства, яке не з власної вини сповзає до боргової ями. Про це красномовно свідчать цифри. За минулий рік, як підтвердили нам у Дрогобицькій міській раді, водоканал зазнав збитків на 16 млн грн. Станом на 1 вересня ц.р. борг водоканалу за електричну енергію становить 6, 9 млн грн. І що тут зробиш? КП «Дрогобичводоканал», як і всі інші підприємства галузі, як наголошував у розмові з нами керівник водоканалу, депутат Дрогобицької міськради Роман Шагала — не комунальний холдинг. Єдине джерело доходу підприємства — це плата за воду. Якщо в тарифі реально та пропорційно всі витрати враховано — тоді проблем не матимеш. Але в тім-то й річ, що чинна на сьогодні плата за воду не дозволяє покривати витрати. Для підприємства — це великий головний біль.

Чим КП «Дрогобичводоканал» від інших підприємств галузі відрізняється?

Менеджмент підприємства, як це випливає з аналізу участі управлінців у розвитку водоканалу, ніколи «не чекав з моря погоди». Тут завжди про завтрашній день думають. Гарною «ілюстрацією» до цієї теми слугує історія з позикою, яке підприємство отримало від Світового банку реконструкції й розвитку у 2012 році. Зайве, мабуть, сказати, що банк дуже прискіпливо та обережно, зважаючи на всі «за» та «проти», ставився до претендентів на отримання пільгової позики. Охочих на добрий десяток назбиралось. Дрогобицький водоканал став одним із небагатьох українських підприємств, які позику отримали. Решті відмовили.

…Наприкінці минулого століття у Дрогобичі, як у другому після Львова промисловому центрі області, багато заводів та фабрик працювало. На деяких підприємствах виробничий цикл цілодобово тривав. Подібна промислова інтенсивність, звісно ж, позначалась і на обсязі водоспоживання. Коли ж наприкінці минулого століття підприємства почали згортати виробництво, рівень споживання води знизився із 64, 8 тис. кубометрів на добу до 27, 7 тис. кубометрів. На той час насосні станції другого підйому двох розташованих у Гірному та Урожі водозаборів, які живлять водою споживачів водоканалу, були обладнані енергозатратними агрегатами вчорашнього покоління. Коли електроенергія «копійки» коштувала та й споживачів було в кілька разів більше, ніж тепер, отриманих за надані послуги коштів вистачало для того, щоб, вчасно розрахувавшись за електроенергію, більш-менш стабільний режим роботи підприємства забезпечувати. Але що то за робота, якщо споживачам вода за графіком подається? Тому було прийнято рішення провести реконструкцію, вийти на нові якісні параметри видобутку та подачі води. Довгоочікувані метаморфози сталися у 2012 році, коли за надану Світовим банком реконструкції та розвитку кошти повністю оновили насосні станції другого підйому в Гірному та Урожі. Це дозволило зменшити загальне споживання електроенергії упродовж року з 14 млн 291 тис. кВт год до 10 млн 967 тис. кВт год. Як наслідок, питоме споживання електроенергії, яке до цього було 1, 47 кВт, довели до 1, 08 кВт год/куб. Споживачі не могли нарадуватись: уперше за 80 років, упродовж яких вода подавалась погодинно, підприємство змогло перейти на цілодобове водопостачання. І сьогодні, у час війни, КП «Дрогобичводоканал» зберігає цей режим.

Зовсім інша історія

Велике діло зробили. Здавалося, що після всіх виконаних робіт та зменшення обсягів електроспоживання можна зітхнути з полегшенням. На жаль, не виходить. У сьогоднішніх українських умовах гарний прогноз рідко справджується. І теперішній випадок це зайвий раз підтверджує. Через деякий час, вже після реконструкції, відбулося різке зниження рівня водоспоживання у Трускавці, який отримує з Дрогобича воду за гуртовою ціною. Упродовж останніх 8 років Трускавецький водоканал зменшив купівлю води у КП «Дрогобичводоканал» на майже 2 млн кубометрів на рік. На тлі зниження обсягу водоспоживання у КП «Дрогобичводоканал» зменшилося загальне споживання електроенергії. Натомість зросли питомі витрати. Якщо витрати електроенергії на технологічні потреби залежать від об'єму поданої води, тиску та коефіцієнта корисної дії насосного обладнання, і про це знають всі, то витрати електроенергії на додаткові потреби відповідно до розрахунку питомих витрат електроенергії становлять 7% від сумарних витрат електроенергії. Втрати електроенергії в електроустановках — електричних кабельних та повітряних ліній, трансформаторах у розподільчому обладнанні сягають 14%. Навіть коли насосне обладнання не перекачує воду, всі трансформаторні підстанції, кабельні та повітряні лінії електропередачі перебувають під напругою. Відбувається безперервне споживання електроенергії холостого ходу. Разом додаткові витрати електроенергії, які не пов’язані з видобутком і транспортуванням води, становлять 21%. Уся ця «арифметика» означає, що зменшення об'єму споживання на певну величину не означає, що на таку саму величину зменшиться і споживання електроенергії. Про всі ці «нюанси» добре спеціалісти знають, але не широкий загал. Далеко не завжди і не всі розуміють, і, тим паче, не толерують такі ініціативи, як підвищення тарифу на холодну воду. Люди вважають, що це робиться для того, щоб прибутки собі збільшити. Аби нажитися. Як бачимо, у випадку з КП «Дрогобичводоканал», маємо зовсім іншу історію.

Що ж залишається, як врятуватись?

Сьогодні для заощадження електроенергії, в тому числі і питомих витрат, підприємство працює у трьох напрямах. На першому місці - зменшення втрат води у мережах шляхом заміни старих труб. Великим резервом для уникнення втрат є встановлення загальнобудинкових лічильників у багатоквартирних житлових спорудах. Коли ж про приватні житлові будинки йдеться, то тут, аби навести облік та контроль за водоспоживанням, не допустити крадіжок, встановлюються комерційні лічильники на водопровідних вводах за межами земельних ділянок. За аналітичними підрахунками служби збуту водоканалу після здійснення всіх згаданих заходів підприємство отримає додаткових 15% до сьогоднішнього показника реалізації послуги. Це ті кошти, які згодом можна буде залучати для заміни мереж та подальшого встановлення будинкових лічильників. Хтось може запитати, а чому раніше все це не робилося? І тут не все так просто. Не було законодавчої бази. Все змінив Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Водоканалам він увімкнув «зелене світло» у боротьбі з втратами та недообліком води у житловому фонді.

За один літр води споживач платить… 3 копійки

Станом на сьогодні, як поінформували нас у відділі збуту КП «Дрогобичводоканал», за кубометр води споживачі платять по 28 грн 62 коп. За послуги водовідведення — по 14 грн 74 коп. за кубометр. Багато це чи мало? Порахуймо. По суті, абонент водоканалу за три сплачені ним копійки отримує один літр води, який доставляється безпосередньо до помешкання, де він проживає. Дармова вода, якщо порівняти із цінами на літр питної води у супермаркеті. Комусь таке порівняння не сподобається, але воно не вигадане. Є всі підстави для проведення подібних аналогій: вода, яку своїм споживачам реалізує КП «Дрогобичводоканал», дуже якісна. Уся вона видобувається із розташованих у заплавах річок Стрий та Бистриця підземних свердловин. А раз так — придатна для пиття. За своїми якісними показниками, і це підтверджено лабораторно, одна з найкращих в Україні. Навіть в автоматах з водою, які сьогодні повсюдно встановлені, за один літр води доводиться платити від однієї до півтори гривні. Із 28 водоканалів, які сьогодні функціонують на Львівщині, тариф на послуги КП «Дрогобичводоканал» посідає 24 місце. Нижчий, ніж у Дрогобичі, тариф мають лише споживачі Львівського, Жовківського, Яворівського та Сколівського водоканалів. Навіть у Стрию тариф на централізоване водопостачання та водовідведення вищий, ніж у КП «Дрогобичводоканал». І це тоді, коли умови господарювання на підприємстві, яке розташоване у сусіднім з Дрогобичем містом, не до порівняння кращі, ніж у місті Котермака.

Керуватись тільки законом

Зрештою, судіть самі. У Стрию відстань від водозабору до міської мережі становить 10 кілометрів. Другий підйом тут — як третій у Дрогобичі. Вже перебуває у міській зоні. Це дозволяє безпосередньо звідси здійснювати перекачку на верхні поверхи будинків. Можна порадіти за стриян, їхній сприятливий для централізованого водопостачання міський рельєф. Перепад висот між водозабором і містом тут становить 8 метрів. Різниця геодезичних відміток у Стрию — 3−4 метри. Зовсім інші умови в Дрогобичі. Відстань від водозабору до міської мережі - 25 кілометрів. На першому підйомі перекачування здійснюється із свердловин глибиною 20−30 метрів до збірних резервуарів на території насосної станції другого підйому. На другому підйомі вже із збірних резервуарів на території тутешньої насосної станції воду подають до резервуарів у селі Доброгостів. Це — третій підйом, той майданчик, звідки вода вже на верхні поверхи багатоквартирних будинків подається. Для цього задіяно 20 насосних станцій. Перепад висот між водозабором і площадкою резервуарів чистої води у Доброгостові - 50 метрів. Різниця геодезичних відміток у різних місцях Дрогобича становить 45 метрів. Все це, зрозуміло, збільшує витрати підприємства. Сьогоднішній тариф на послуги не дозволяє вибратись з боргової ями. Кожна хвилина роботи збільшує збитки підприємства. Міський голова Дрогобича, як і депутати, які підтримали згадуване вже звернення до президента України Володимира Зеленського та прем'єр-міністра Дениса Шмигаля щодо підвищення тарифу на холодну воду у своїй правоті упевнені. Таке підприємство, як КП «Дрогобичводоканал», своєю працею заслужило на «добро» від НКРЕКП. Державний регулятор, як незалежна постреформаторська інституція, у своїх діях повинен виключно законом керуватись.