У Чорнобилі виявили тварин, на яких не впливає радіація

Науковці досліджували хробаків, які жили у ґрунтах за 46 кілометрів від Чорнобильської атомної електростанції. Вони з’ясували, що ці хробаки фізично та генетично дуже різняться від своїх «родичів» з інших регіонів України — насамперед своєю стійкістю до радіоактивного випромінювання.

«Я бачила кадри зони відчуження і була шокована тим, наскільки пишний і зарослий вигляд вона мала. Я ніколи не думала, що вона кишить життям. Це ідеальний ландшафт для пошуку хробаків, які особливо стійкі до радіаційного опромінення», — каже наукова співробітниця факультету біології Нью-Йоркського університету Софія Тінторі.

Для того, щоб дізнатися, як радіація впливає на хробаків у зоні відчуження, у 2019 році Чорнобиль відвідав біолог Тімоті Муссо з Університету Південної Кароліни. Для експерименту він відібрав хробаків із ґрунту, гнилих фруктів та інших органічних матеріалів у місцях з різним рівнем забруднення.

Учені розробили ланцюжки геномів 15 хробаків O. tipulae з Чорнобиля та порівняли їх з геномами п’яти O. tipulae з інших частин світу.

Науковців вразило, що після низки аналізів вони не змогли знайти жодних слідів радіаційного ураження в геномах чорнобильських черв’яків — ті були такими ж здоровими, як і їхні родичі з «чистих» регіонів.

«Це не означає, що Чорнобиль безпечний. Це радше означає, що нематоди — справді стійкі тварини і можуть витримувати екстремальні умови. Ми також не знаємо, як довго кожен із хробаків, яких ми зібрали, перебував у зоні відчуження, тому ми не можемо точно бути впевненими щодо того, якого рівня впливу зазнав кожен з них і їхні предки за останні чотири десятиліття», — зазначили Софія Тінторі.

Результати показали, що стійкість черв’яків до хімічних мутагенів була різною і не залежала від рівня радіації в їхньому середовищі проживання. Це означає, що хробаки в Чорнобильській зоні не розвинули своєї стійкості до радіації, а їхня еволюція внаслідок радіаційного впливу не прискорилася.

Це дослідження може допомогти зрозуміти, чому дехто з людей генетично більш схильний до онкологічних хвороб.

«Знання про те, як люди по-різному реагують на агенти, що пошкоджують ДНК, допоможуть нам мати чітке уявлення про наші власні фактори ризику», — додала Софія Тінторі.