Медицина

Синдром хронічного тазового болю: причини й що робити

03.10.2023, 10:11
1 350

Біль — один із найнеприємніших симптомів, але частіше це союзник лікаря та пацієнта, а не ворог. Саме біль сигналізує, що в організмі є проблема.

Але синдром хронічного тазового болю — той випадок, коли саме наполегливий біль є головною, а іноді єдиною проблемою. З’ясувати причину має уролог чи гінеколог, однак іноді виявити походження болю не вдається. Тоді допомога полягає в його усуненні або хоча б полегшенні та покращенні якості життя.

Як проявляється синдром тазового болю

Тазовий біль вважають хронічним, якщо він триває пів року й довше. Характер болю може бути наступним:

локалізований в одній ділянці, в різних ділянках або блукливий;
інтенсивний та стійкий або легкий та такий, що трапляється час від часу;
проходить самостійно або після приймання ліків;
тупий, різкий, спастичний;
супроводжується відчуттям тиску у тазу або іншими неприємними відчуттями.

Тазові болі підсилюють (або ні):

дефекація;
сечовипускання;
статевий акт;
довге перебування сидячи;
довге перебування стоячи;
фізичні навантаження.

Біль вважається легким, якщо його фонова присутність хоч і привертає до себе увагу, але не заважає людині жити звичайним життям. Інтенсивний біль вибиває з колії та унеможливлює виконання рутинних справ.

Хронічний тазовий біль може супроводжуватися:

потребою у сечовипусканні;
позивами до дефекації, істинними чи хибними;
діареєю або, навпаки, запором;
здуттям живота.

У чому причина хронічного тазового болю?

У тазового болю завжди є причина, й часто не одна. Проблема в тому, що її не завжди вдається визначити навіть передовими методами діагностики.

Можливі причини:

ендометріоз;
спайки в малому тазі — рубцева тканина, що утворилася внаслідок перенесеного запалення;
фіброми (фіброміоми) матки;
інтерстиціальний цистит, або синдром хворобливого сечового міхура;
синдром тазового застою — варикозні вузли тазових вен можуть стискати нервові закінчення та спричиняти біль;
синдром подразненого кишківника;
залишок яєчника після видалення — із цієї тканини можуть розвиватися кісти;
захворювання кістково-м'язової тканини таза: запалення лобкового суглоба, фіброміалгія тощо;
емоційний стрес — тазовий біль може бути пов’язаний з депресією, перенесеним фізичним та сексуальним насильством, тяжким стресом. Ці чинники також посилюють основну причину.

Діагностика

Для виявлення причин тазового болю виконують гінекологічне та (або) урологічне обстеження. Призначають такі дослідження:

Огляд у гінеколога для жінок, в уролога — для чоловіків та жінок, якщо виключена гінекологічна патологія.
Лабораторні дослідження: клінічні аналізи крові та сечі, бактеріологічний аналіз мазка з піхви (у чоловіків — з уретри).
УЗД та інші методи візуалізації тазових органів (КТ, МРТ).
Лапароскопія

За результатами дослідження лікар може рекомендувати консультації в інших фахівців: гастроентеролога, ендокринолога тощо.

Методи лікування

Для усунення хронічного тазового болю застосовують такі методи:

Медикаментозна терапія: знеболювальні препарати (але їх не можна вживати безконтрольно та тривало), оральні контрацептиви, міорелаксанти, антидепресанти.
Фізіотерапія.
Хірургічне лікування (видалення спайок, кіст, гістеректомія).

Пацієнтам із зайвою вагою лікарі рекомендують привести її до фізіологічної норми, оскільки зайва вага створює додаткове навантаження на суглоби, зв’язки та кістки, зокрема тазу. Іноді допомагають фізичні вправи та виправлення постави. Однак розпочинати тренування слід під контролем фахівця з лікувальної фізкультури.

Медичні центри «Мати та дитина»: