Намет з буржуйкою: волонтери показали, як виглядає ізолятор для хворих військових (фото)

«В зоні ООС повну ізоляцію забезпечити майже неможливо. Навіть обсервація військових, коли до зони входить якась бригада — відбувається з перемінним успіхом. З досвіду шести років роботи із ЗСУ можу сказати, що зачинити таку кількість людей на полігоні неможливо. Все одно хтось матиме вихід. До того ж потрібно, щоб ззовні завозили все необхідне, залишаючи біля воріт, без контактів, але за необхідними правилами і інструкціями це не відбувається. Про це розповідає волонтерка Наталія Воронкова, передає Depo.ua.

Крім того, у багатьох військових госпіталях вже не вистачає ліжок — маються на увазі ліжка для важких та реанімаційних пацієнтів. Із похолоданням люди стали все більше хворіти — хто на пневмонію, а хто на ковід — і їх, крім найважчих пацієнтів, за інструкцією не відправляють до лікарень чи військових госпіталів.

Зазвичай таких пацієнтів тримають в ізоляторах, і цей ізолятор може виглядати як невеликий брезентовий, частково відсирілий намет 60-го року виробництва з пічкою-буржуйкою.

Всередині намету, на мокрій землі — будівельні піддони і на піддонах — розкладачки. Холодне і сире повітря, протяги. Звичайно, це непридатні умови для хворих на COVID-19, із запаленням легень, тим паче зараз, коли на вулиці — максимум +5. Що вже говорити про умовне (на папері) відокремлення один від одного та ще й з різними внутрішніми термінами: обсерваторів для ти, хто повернувся з відпустки; ізоляторів для хворих на ГРІ; ізоляторів для хворих на коронавірус.

Але, на мою думку, нині ми не можемо забезпечити військовим інші умови — медичне командування більше ніж за пів року не підготувалось, не побудувало або не знайшло необхідні приміщення, хоча варіанти приміщень є, і карантинні умови за літо на осінь забезпечені не були. Попереду ще зима…

На початку така ситуація була і з деякими мобільними госпіталями, але вони, на щастя, ніби вже впоралися і перелаштувалися у будівлі. Бо уже й хлопці починали говорити: «Як так? Приходиш хворий, а тобі кажуть, іди шукай дрова для обігріву».

Також часто маємо ситуацію, коли військові із ООС хворіють, але не тестуються, і подекуди везуть коронавірус до своїх міст, своїх родин. З однієї сторони — вони змучені, хочуть додому. З іншої — від останнього контакту з будь-яким випадком вірусу вони мусять відрахувати 14 днів. І тоді це може затягнутися на місяці.

Мені хлопці кажуть в такому випадку «Наталко, ти розумієш, що ми тоді тільки навесні повернемось?». І через це вони хворіють тихо, якщо не стане зовсім погано. І їдуть у свої міста з ковідом. Тому ми неодноразово звертали увагу керівництва КМС на відсутність необхідності обсервації підрозділів при виході з ООС.