«Пелюсткові барабани — це не розвага. Це робота над своєю свідомістю…»

Поранені захисники в Івано-Франківській клінічній лікарні проходять як фізичне відновлення, так і ментальне. Ритм, вібрація звуків змінюють не лише думки, але й саме мислення. Нерідко завдяки музиці відбувається зцілення… У лікарні уже випробували, як на стан свідомості поранених військових впливає гра на пелюсткових барабанах. Також у лікарні ведуть переговори з музикантами, які грають на дримбі. Цей унікальний інструмент також планують використати у проєкті з відновлення наших захисників.

Журналістка «ВЗ» поспілкувалася з реабілітологом та музикантом Олександром Купріяновим. Він — уродженець Маріуполя. Працює лікарем харківської футбольної команди «Металіст 1925». Якийсь час жив і працював в Івано-Франківську, зараз працює на Київщині. Олександр Купріянов розповів, як гра на пелюсткових барабанах впливає на свідомість людини.

— Пелюстковий барабан (глюкофон) — музичний інструмент, який був розроблений ще у давні часи, — каже Олександр Купріянов. — Пригадую, у дитинстві не було можливості купити барабан, то ми брали старі вогнегасники, робили надрізи болгаркою, і отримували такий собі ударний інструмент… Пелюстковий барабан зручний тим, що його можна брати у подорожі. Я багато подорожую, тож вирішив купити саме такий барабан.

— Чи складно навчитися грати на пелюстковому барабані?

— На YouTube є дуже багато роликів, як навчитися на ньому грати. Пелюстковий барабан трішки складніший від звичайного барабана, бо у ньому більше різних мембран, відповідно, — більше звуків. Отже, важливо напрацювати ритм. Це нескладно. Мене ніхто цьому не вчив, я просто купив пелюстковий барабан і почав по ньому стукати. Спочатку паличками, потім пальцями (Коштує такий пелюстковий барабан — 6 тисяч грн. — Авт.).

— Як ви можете охарактеризувати цю музику?

— Це заспокійлива, медитативна музика, яка гармонізує стан свідомості. Мені, наприклад, щоб переключитися з робочого стану у спокійний, врівноважений домашній стан, потрібен «тумблер». Я використовую для цього музичні інструменти. У мене є флейта й всілякі барабани.

— І скільки часу ви граєте на інструментах?

— По-різному. Було таке, що я приходив з роботи, дружина бачила мій втомлений вигляд, важкий погляд, вручала мені флейту і казала: «Йди у кімнату, пограй!». Я йшов у кімнату, одна п'єса займала 12 хвилин. Якщо мій стан не покращувався, я грав ще 12 хвилин. Тоді відчував, що стало трішки краще… Ще 12 хвилин — все нормально! Іноді, коли є час, можу «залипнути» на 4−6 годин.

— А як ви ставитеся до класичної музики? Така музика теж заспокоює…

— Я люблю музику відтворювати. Коли працюю як реабілітолог зазвичай включаю музику. Вона звучить як фон і не дуже впливає на мій емоційний стан. Щоб змінити стан свідомості, потрібно повністю зануритися у музику. Бути максимально зосередженим.

— Тобто ви експериментуєте з музикою?

— Я не граю чиюсь музику, а лише ту, яка йде у мене з душі.

— Як виникла ідея запропонувати військовим таку музичну реабілітацію?

— Це була не моя ідея. Я поїхав у Харків до друзів купити барабан. Роботи у хлопців, які виготовляють ці барабани, фактично не було. Я взяв у них кілька барабанів, і почав думати, як популяризувати цю музику. Коли працював в Івано-Франківську в клініці, відкрив школу пелюсткових барабанів. З’явилися охочі навчатися. Це були переважно мої пацієнти, яким я розповідав про пелюсткові барабани під час реабілітації. Якось я потрапив на зустріч з відновлення військових, і там мені запропонували втілити цю ідею з військовими.

— Якою була реакція військових, коли вони самі спробували грати на пелюсткових барабанах?

— Нам лише раз вдалося увійти у стан повної гармонії… Усі це відчули. Це не так просто, цим треба займатися якийсь час. Пелюстковий барабан — це достатньо складний інструмент (звичайний барабан для таких цілей не підходить). Також важливо, щоб людина усвідомила, що така музика їй дійсно потрібна.

Також я зрозумів, що розповідати про цей проєкт військовим мають, зокрема, психологи. Було б добре, якби я навчив хоча б одного військового грати на пелюсткових барабанах, а він вчив би інших… Насправді пелюсткові барабани — це не розвага. Це робота над своїм станом свідомості. Це як молитва. Виробництво музики — це душевна робота. У такі моменти потрібно відключити мозок, включити підсвідомість, свої відчуття, відкрити душу і серце, тоді виходить гармонійна музика.

Я з родиною тривалий час жив за кордоном. Але ми з дружиною повернулися в Україну, бо вирішили, що будемо тут більш корисними. Я як реабілітолог, вона як психолог. Я працюю з військовими з 47-ї окремої механізованої бригади як волонтер-реабілітолог. У цій бригаді у мене багато друзів. Роблю хлопцям масажі тощо.

— А ви могли б приїхати, наприклад, до Львова, якщо хтось з поранених військових зацікавиться «пелюстковою» музикою і захоче навчитися грати?

— Якщо у когось з’явиться бажання цим займатися, звичайно, що ми разом з виробниками барабанів приїдемо і проведемо такий майстер-клас. Також ми зробили відеоуроки на YouTube, які можна переглянути.

— А з якого матеріалу виготовляють пелюсткові барабани?

— Це оцинкований метал. Є таке спеціальне пристосування, туди вставляють цей метал, його вигинають, з’являється мембрана. А потім вирізають на ньому пелюстки. Через те, що кожен пелюсток має різне натяжіння мембрани, з’являються різні звуки. Потім дві частини металу зварюються.

Я вважаю, що у кожної людини мають з’явитися у житті свої музичні інструменти. І на цих інструментах треба навчитися грати душею…