«На майданчику сталося маленьке диво…»

«ВЗ» уже писав, що 1 січня на телеканалі ICTV2 стартує прем’єра комедійного детективу «Новорічна зміна». Це єдиний телефільм, знятий на українському телебаченні до прийдешніх новорічних свят.

Головну жіночу роль у стрічці зіграла молода акторка Валерія Фокіна. Її героїня — артистка Лана, в яку закоханий лейтенант Остап Мазур, роль якого зіграв Іван Жилюк. Здавалося б, ніщо не завадить парі бути разом на новорічні свята, але батько дівчини, капітан поліції Юрій Богданович Коваленко (Сергій Солопай), проти їхнього союзу: бо не вважає Остапа гідним своєї доньки. Ба більше: батько Лани працює разом з майбутнім зятем. Але двом поліцейським все ж таки доведеться знайти спільну мову і об’єднати зусилля, щоб врятувати столицю, свята, людей і Лану від диверсантів… Про свою героїню, пісні та музику у фільмі, про свій день народження, що вперше цього року випав на Святвечір, акторка Валерія Фокіна розповіла журналістці «ВЗ».

— Валеріє, вашу героїню усі люблять…

— Це правда! Ланочка — наче сонечко: добра, чуйна, турботлива. І своєю енергією освітлює людей навколо себе — тому до неї усі тягнуться. У минулому вона сама пережила травму, залишившись без мами, і виросла цілком батьковою донечкою. Тому батько Лани так прискіпливо ставиться до тих, хто з нею поруч…

— Чим вона вам близька?

— Емпатія — наша спільна риса. Я навіть можу розплакатися, дивлячись якісь милі відео. Також, як і моя героїня, обожнюю собак: і ми з песиком Щедриком, у житті він Марсик, відразу стали друзями. Він з першої хвилини пішов до мене.

— Маєте собаку?

— На жаль, у мене немає собаки, але я дуже хочу… І думаю, що невдовзі в мене з’явиться пес, лабрадор чи ретривер, або ж візьму собаку з притулку.

— Чому навчилися під час зйомок?

— На майданчику сталося маленьке диво — несподівано склалося наше нове музичне тріо! Ми втрьох з дівчатами-акторками вперше заспівали разом саме тут — і з першої репетиції відразу порозумілися. У всіх було відчуття, що ми вже давно разом співаємо. Багато в чому ми схожі: маємо музичну освіту, граємо на інструментах і ще пишемо власні пісні. Зараз ми навіть задумалися, а чи не створити нам власний колектив?! Ми співаємо і на репетиціях, і на зніманні сцен, і поза кадром, коли відпочиваємо, — нам все мало.

— Що найважче було на знімальному майданчику?

— Холод (Сміється. — Г. Я.). Добре, що в мене не так і багато натурних сцен, а з іншого боку, це аспекти професії, до цього треба бути готовою.

— А як ставитесь до інтимних сцен, або коли треба оголятися?

— Якщо це обумовлено сценарієм — то нормально, це також, зрештою, передбачено у нашій професії. Актори по-різному це сприймають, але відмовляючись, ти позбавляєш себе нових ролей — це також треба розуміти. І якщо актор відмовляється — цю роль віддадуть комусь іншому.

— Вам доводилося від чогось відмовлятися?

— Та ні, не було такого. Єдине, знаю від чого тепер би відмовилася — зніматися у російських фільмах, або будь-де з російськими акторами в одному фільмі.

— Ваша героїня сильна і бойова дівчина. А ви?

— Я також! Мене в дитинстві вчили бути розумнішою і вміти уникати конфліктів. Це добре, але трапляються такі ситуації, коли треба відстоювати свої інтереси і себе. Я й досі цього вчуся, у тому числі і відбудовувати власні кордони. Вчуся і у своєї героїні: під дулом пістолета вона запитує у диверсанта: «А в Бучі і Маріуполі ви так само робили?» Це мужньо і сміливо.

— У вашої героїні така романтична історія, а як у вашому житті? Є час на романтику?

— Так, є, це все мені знайомо. Увагою я не обділена. У мене є коханий хлопець, і хоча часу на романтику не дуже багато, ми все одно його знаходимо.

— У вас на Святвечір — день народження… Щось плануєте?

— Можливо, невеличкі посиденьки з друзями. Взагалі-то, колись починала планувати свій день народження ще з серпня, але через війну все змінилося. Якось ще до повномасштабного вторгнення ми з друзями відзначали мій день народження у ресторані. І по закладу ходив чоловік, переодягнений Сантою, розмовляв англійською і дарував усім мандарини і цукерки. А я його привітала з Різдвом і подарувала солодощі — він був дуже вражений, а мені — приємно комусь подарувати хоч маленьке свято у мій щасливий день.

— Як долаєте поганий настрій і апатію?

— Іноді дозволяю собі перебувати в поганому настрої і проживати ці емоції, бо якщо заборонити — буде ще гірше. Але ще краще — сум і злість переплавляти на донати. Проте, коли розумієш, що в партії нових дронів або автівок є і твій внесок — на душі стає спокійніше, тож це треба робити постійно. Отакий мій рецепт.

— Що будете загадувати на Різдво і Новий рік?

— У нас усіх одне бажання — перемога. Нехай це бажання здійсниться…