Газ буде за графіком?

Українцям варто приготуватись до того, що зимувати доведеться в умовах гострої газової недостатності. Уже майже місяць Україна не отримує російського газу, тож нам треба вчитися жити без нього. Принаймні використовувати його якнайменше. Верховна Рада прийняла у першому читанні Закон “Про особливий період у паливно-енергетичному комплексі”, за яким безпосередній контроль над підприємствами трубопровідного транспорту перейде до Міністерства оборони, а уряд матиме розширені повноваження. Зокрема, зможе обмежувати енергопостачання об’єктів у сфері теплопостачання в опалювальний сезон нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. Фактично це означає, що газ підприємствам ТКЕ можуть подавати за графіком.

Якщо цей закон приймуть, то вводити і припиняти надзвичайний стан в енергетиці (так званий особливий період) буде уряд. Під час особливого стану уряд також може зобов’язувати недержавні газодобувні підприємства (у яких частка держави в статутному фонді менша за 50%) продавати газ теплогенерувальним компаніям — для задоволення потреб населення в послугах з опалення та гарячого водопостачання. Тобто уряд робитиме все можливе, аби люди не мерзли. При цьому промисловим підприємствам, очевидно, газу для повноцінної роботи бракуватиме.

Представляючи законопроект у Верховній Раді, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зізнався — документ не ідеа­льний, але якщо парламентарії його не приймуть, то сидітимуть взимку без газу. Утім, складається враження, що ані депутати, ані урядовці до кінця не усвідомлюють всієї серйозності ситуації. У “Нафтогазі” запевняють, що для опалювального сезону вистачить 10 мільярдів кубометрів газу, тож тих обсягів, що є у підземних сховищах, цілком достатньо. Не усі експерти у це вірять. Зокрема, екс-міністр енергетики, голова спостережної ради “Київенерго” Іван Плачков переконаний: гаряче водопостачання у містах треба припиняти вже, бо відсутність гарячої води влітку не така критична, як її відсутність взимку. “Мене дивує, чому сьогодні не прийнято рішення про припинення гарячого водопостачання в містах Києві, Харкові та інших містах... Я не вірю заяві “Нафтогазу” про те, що 10 млрд. кубометрів у сховищах нам вистачить на опалювальний сезон”, — заявив Плачков.

“Сьогодні важко говорити, як саме розвиватиметься ситуація взимку. Головна ідея закону про надзвичайний стан в енергетиці — збільшення повноваження уряду. Саме від нього залежатиме, як визначатимуть газовий баланс, — каже експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін. — Готуватись до опалювального сезону треба вже зараз. Переведення котелень на мазут чи вугілля потребує чимало часу та коштів. Не впевнений, чи достатньо тих кількох місяців, які залишились до початку опалювального сезону.

У нас є законсервовані газо-мазутні пункти, але більшість з них уже настільки застаріли, що їх навряд чи можна буде експлуатувати. Переведення котелень на вугілля — окреме питання. Адже, по-перше, це потребує заміни обладання. По-друге, собівартість вугілля на багатьох шахтах така висока, що не впевнений, чи є сенс переводити котельні саме на вугілля”.

Ще одна проблема — енергоощадність. Нам багато говорять про те, що економити газ нині питання не стільки економії, скільки патріотизму. Однак програм, які б допомагали українцям утеплити будинки та замінити системи опалення, не так уже й багато.

“У нас невеликий будинок — 120 квад­ратних метрів. Є парове опалення, яке ми встановили двадцять років тому. Хочемо замінити газовий котел на тверде паливо, бо вже торік виходило майже 600 гривень за місяць за газ. А тепер газ ще подорожчав. Недалеко від нас є пилорама, де роблять брикети з тирси. Та й, у випадку чого, можна назбирати дров у лісі, — каже Богдан Микита. — Але виявилось, що заміна системи опалення для нашого будинку винесе понад 20 тисяч гривень. Плюс ще кілька тисяч потягне ремонт — неможливо замінити батареї, щоб не пошкодити стіни. Звернулися в банк, який рекламує кредити на енергоощадність. Але там все так хитро закручено. Я можу взяти кредит на нову систему опалення, тільки якщо купуватиму обладнання у фірмі, яку мені вкажуть. Бо інакше вони не впевнені, що обладнання енергоощадне... А там така ж система виходить майже на вісім тисяч гривень дорожче”.

“У нас і справді є проблеми зі стимулюванням енергоощадності та енергоефективності. Формально такі програми діють у кожному регіоні та, як правило, лише на папері. У нас великий потенціал для енергоощадності, але для цього потрібні стимули. На ділі маємо ситуацію, що коли, скажімо, бюд­жетна установа зекономила газ у цьому році, то у наступному їй виділять менший ліміт газу”, — каже Ільдар Газізулін.

Утім, чимало людей переходять на альтернативне опалення, не чекаючи урядових програм. “Уже зараз у нас зріс попит на паливні брикети, гранули з відходів деревини, адже газ подорожчав. Таке паливо обходиться дешевше, ніж газ, — кажуть у компанії “АрбоКарбо”. — Єдина проблема — для твердого палива потрібні спеціальні котли, і не кожен має гроші на заміну котла, особ­ливо сьогодні. Тому мала б бути якась державна програма, яка б компенсувала людям частину витрат на заміну системи опалення. Чи принаймні якісь пільги на комунальні послуги”. Зрештою, використання паливних брикетів — питання не лише енергоощадності. Невеличкий цех, де б робили такі брикети, може бути при кожному лісгоспі. А це — додаткові кілька робочих місць. Нині ж, коли у лісі йде санітарна рубка, гілля та дерева-паразити просто скидають на купи і спалюють.