Спробуйте кохатися українською і зрозумієте, чому треба на неї переходити

Роздуми.

Коли сталася повномасштабна війна, я почав спостерігати. Хтось перейшов на українську. Хтось - ні. В інших, все ще російськомовних, я питав, що їх зупиняє. Відповіді стандартні: російськомовна родина, у Швейцарії 4 мови, не можна нікого змушувати переходити, я буду говорити або крутою чистою мовою, або ніякою. Мені знадобилося 107 днів, щоб осмислити це і сформулювати думку.

Насправді, відсутність мотивації говорити українською криється у досить простому, як на мене. Бо навіщо змінювати мову, це ні на що не впливає. Це просто норм і не те, що суспільство сильно напрягає та потребує змінитися.

Але я, наприклад, так само можу сказати і про корупцію. Це типу погано, але ж ми із нею якось ок живемо, і взагалі — це наш бекграунд. То навіщо ж ту корупцію знищувати? Я он за те, що купив принтер, в універі отримав залік по одному предмету. «Прокатило» ж. Але справжня плата за це - брак знань, які я міг би тоді здобути. Це питання відповідальності перед своїм майбутнім. От і орієнтир на українськомовне суспільство - це про відповідальність за українське майбутнє.

Говорити російською - це начебто і нюансик, непомітний, бо маленький такий. Тільки от маленька безвідповідальність великої групи людей - це вже велика безвідповідальність. І воно приводить до великого болю. Вірю, що оскільки з нами вже відбувається досвід великого болю, який стався через комплекс ось таких маленьких безвідповідальностей на різних фронтах, то українська мова переможе. Бо є розуміння сплаченої ціни за українське майбутня. Наразі я знаю безліч людей, які перейшли на українську і взагалі створили багато всього заради України. Це дає сильну надію і взагалі надихає. Мова описує нас перед світом.

І ті, хто не перейде ніколи на українську мову, ось вам поштовх через лайфхак: спробуйте кохатися українською і зрозумієте, чому треба на неї переходити. Кажу на своєму досвіді. Спробуйте самі. Цьом.

Джерело