"Врємя піть hershi?"

Звісно, Медведчук, мабуть, хотів би повернутися у ті каламутні часи, у кучмову Україну, в якій щойно спинався на ноги тепер всесильний олігархат, розкошували рекетири і наймані вбивці (саме так тоді відбувався «розподіл ринку»), а пересічний обиватель і не «доганяв», у чому полягає різниця між незалежною державою і почившою у Бозі УРСР. Різницю направду важко було вловити, оскільки Москва, попри формальну «самостійність», поводилася тут, мов повноправна ґаздиня, а найуспішнішим вважався «бізнесмен», який сподобився присісти на нафто-газові схеми, час від часу попиваючи не hershi, а, принаймні Hennessy, з російськими партнерами.

Нинішній Медведчук відчуває, що нарешті випала нагода взяти реванш за довге й марудне перебування на загумінку вітчизняної політики, з провальними проросійськими проєктами на кшталт «Не так!» чи жалюгідним «Українським вибором». Цього разу він мав з чим їхати до Путіна, оскільки клоунократи та невігласи, які здобули півтора року тому Банкову, наївно вважають, що з господарем Кремля «треба розмовляти», і що після цих задушевних діалогів він забереться з окупованого Донбасу. Поки Зеленський і Квартал бавляться у пацифістів та миротворців, теперішня медведчуківська політсила — ОПЗЖ, зібравши під свої знамена не тільки «зачарованих на Москву» українофобів, але й левову частку януковичівської Партії регіонів, нарощує свої електоральні впливи на Південному Сході країни, претендуючи на чималий виборчий куш 25 жовтня. Поки мародери з «нових облич» тамують жадобу до наживи, рвучи на шмаття так званий «ковідний фонд», розкрадаючи кошти, призначені для полегшення наслідків страшної пандемії, Медведчук, привітавши кума з уродинами, просить у нього сумнівну, м’яко кажучи, російську антикоронавірусну вакцину. Ба більше! Переконує, що і сам, і дружина-«телезірка» вже випробували на собі цю ніким не визнану панацею…

Таким чином команду владних ескулапів на чолі з «найвидатнішим лідером сучасності», учорашнім коміком і героєм серіалів, змушують ставати у звичну позу «розтяжки». Мовляв, поки ви по Брюсселях розводитеся про «європейський вибір», сусід-агресор може допомогти матеріально. Варто лише піти на його умови, виконати кремлівські ультиматуми, якими, зрештою, ви й не ігноруєте, просто виявляєте у цій справі неналежну ретельність та ентузіазм…

Зе!Команда й не проти «прискоритися», і «кадрів» для цього не бракує, бо у найближчому оточенні преЗЕдента надійно окопалися неприховані агенти кремлівського впливу. Зрештою, не переконаний, що і сам Зеленський, і його пістрява свита з учорашніх продюсерів і весільних фотографів, не прагнуть майже медведчуківського ідеалу України — такої собі версії «УРСР 2.0», можливо, із декоративними ознаками державності. Відкат у справі боротьби з корупцією, розвал антикорупційних інституцій, зрештою, промовиста фраза представника Євросоюзу із зовнішньої політики та безпеки Жозепа Бореля про те, що «ЄС — не банкомат для України», свідчить, що регрес Києва у цьому питанні є «секретом Полішинеля».

Повертаються й інші, властиві ранньо-незалежницькому часові риси. Зокрема, цинізм і брутальність у прагненні захопити якомога більше влади, переслідувати опонентів. Стиль 90-х уловимий, до прикладу, у мережевих постах президентового землячка, члена Наглядової Ради НБУ Віталія Шапрана, який прямим текстом каже, що заступника голови НБУ Дмитра Сологуба і першу заступницю очільника незалежного регулятора Катерину Рожкову за критику «економічного курсу» Зеленського у 90-і «просто зустріли б у під'їзді власного будинку» і прострелили б їм голови, як Вадиму Гетьману (глава Нацбанку України у 1992 році. — Авт.). Слів бракує, однак Шапран не зупиняється, погрожуючи журналістам, які не проминули таких, з дозволу сказати, словесних піруетів «банківського світила»…

Про непотизм і кумівство, притаманне Зе! режиму, вже ходять легенди. Журналісти спробували укласти список родичів, дружин, сватів, прилаштованих владоможцями на хлібні посади. Не хто інший, а сам «велюровий ресторатор» Микола Тищенко (кум глави ОПУ Андрія Єрмака) взявся обгрунтовувати цей постулат: «В Україні це наша національна ідея (кумівство. — Авт.). У нас усі куми».

Тому, якщо чуєте, що «Слуги…» Зеленського і ОПЗЖ Медведчука — конкуруючі на виборах сили, знайте — це однакові яйця — тільки анфас і у профіль. І ті, і ті вважають, що для них с «врємя піть hershi». Насправді їхній час після Майдану і воєнних випробувань, що пережило суспільство, минув…

* hershi — сорт кока-коли, популярний у 90-х роках минулого століття на пострадянському просторі

Ігор Гулик для «ВЗ»