Передплатити Підтримати

Вирок комунікації на всіх рівнях влади

Все частіше і частіше в Україні з’являється схильність політиків у кризових ситуаціях падати назад в обійми минулого. У нас — це в обійми “совка”. А точніше його модернізованої версії — Російської Федерації.

Останній тиждень в урядовому кварталі щоденно відбуваються наради щодо винайдення того чи іншого механізму відтермінування/видозмінення другого етапу трансформації системи охорони здоров’я.

Причиною цього є нерозуміння політичним керівництвом держави змісту змін, причин опору цим змінам та небажання зануритись у тему достатньо, аби не бути легкою здобиччю для маніпуляторів. Тоді легко віддати сферу в руки людям, які незалежно від озвучених планів будуть будувати тут «модернізовану систему Семашко», а точніше російську модель, де кошти платників податків у тій чи іншій формі будуть передані в адміністрування приватному бізнесі та олігархам.

Представники минулого і вороги будь-яких змін в особі депутатів ОПЗЖ відкрито лобіюють повернення в минуле усієї системи охорони здоров’я. При цьому самі вони є завзятими клієнтами медичних закладів країн далеко за межами рускава міра.

Потрібно мати сміливість визнати, що багато хто (особливо з так званих видатних лікарів) ніколи не будуть готові до другого етапу медреформи. Цей етап не несе їм нічого хорошого, бо гроші у системі тепер будуть йти туди, де працюють, а не туди де статус, зв’язки і наглість.

Не можна далі відкладати запровадження нових правил на рівні лікарень. Більш готовою до змін система не буде. Не можна втрачати темп. І, особливо, не можна карати спроможних і охочих, за халатність і саботаж інших. Заклад готовий до укладання контракту з НСЗУ, це результат тривалої підготовки і турботи про здоров’я громади. Це найкращий доказ того, що у цьому ОТГ, селі, місті чи районі дійсно дбають. Неспроможність підготувати заклади до укладання контрактів з НСЗУ — це не вирок реформі. Це вирок місцевим управлінцям та політикам. Налякані медики, які не знають що їх чекає з 1 квітня — це не вирок реформі. Це вирок комунікації на всіх рівнях влади.

Якщо цілий уряд можна звільнити за те, що не зробили достатньо за 6 місяців, як закони приймаються в «турборежимі», то чому говоримо про «не треба поспішати з реформою лікарень», яку українці чекають уже майже 30 років? Якщо медики на рівні сімейної медицини відчули переваги нових правил, чому забирати цю можливість у решти медичної спільноти?

З кожним днем затримки зі змінами «у стіну» летять сотні українських сімей, які дізнаються про страшні діагнози, продають майно, щоби придбати ліки, ховають близьких, яким невчасно чи неякісно надали допомогу.

Кожного дня все більше українських медиків покидають професію, не тому що трансформація системи погана, а тому що вона досі не відбулась на всіх рівнях медичної допомоги, і вони втомились пробивати стіни корупції, кумівства та халатності.

Зрештою, усі успішні медичні трансформації, які відомі в історії, починаються з великого незадоволення, опору та нарікань, і завершуються збільшеною тривалістю та якістю життя.

Усі причетні до спроб зупинити чи відтермінувати трансформацію системи охорони здоров’я — вороги розвитку українського народу та загроза національній безпеці. Не рекомендую потрапляти у цей список.

Джерело