Чи підуть нібито «брати-сябри» війною проти українців?

Добрий сусід – найближча родина. Так каже українська народна приказка. На жаль, українці не можуть застосувати цю мудрість як стосовно росії, так, на превеликий жаль, і щодо іншої нашої країни-сусідки – білорусі, якою править прокремлівський режим лукашенка. Люди, яким ми донедавна безмежно довіряли, яких називали братами, “сябрами” (приятелями), усе більше втрачають довіру. З білоруської території в Україну 24 лютого вторгалися російські війська, звідти злітали у наш бік (і роблять це досі) ворожі літаки і ракети. За даними розвідки, напруга біля наших північних рубежів не зменшується. лукашенко з його войовничою риторикою прагне “в рази” наростити свою армію, каже про формування “народного ополчення”. Заявив про купівлю у росії зенітних ракетних комплексів С-400 та балістичних оперативно-тактичних ракет “Іскандер”. Дивізіон таких комплексів розміщено за 50 км від українського кордону. До мінська зачастили високопоставлені російські гості, начебто очікується приїзд туди путіна. Виглядає на велике небезпечне приготування...

Чого чекати нам від сусід­ки Білорусі, найближчої со­юзниці росії? На цю тему спілкуємося із відомим полі­тиком, істориком, диплома­том, послом України у Бі­лорусі (2010-2011рр.) Романом Без­смертним.

У війні проти України уже задіяно і територію білорусі, і її громадян

– 22 червня у сусідній бі­лорусі стартували нові вій­ськові навчання. В українців є сумні спомини про такі ви­школи. Після одного з них, під назвою “Союзна рішучість”, 24 лютого російська армія, яка значною мірою дислоку­валася у білорусі, почала ши­рокомасштабне вторгнення в Україну. Наші люди пере­живають, щоб ситуація не повторилася. Чи можливий вступ білорусі у війну з Укра­їною? Які чинники до цього можуть призвести або, на­впаки, завадити цьому?

– У подібних ситуаціях за­вжди треба розглядати декіль­ка варіантів і структурувати їх – від найбільш ймовірного до найменш реального. Це потріб­но для того, щоби за будь-якого розвитку ситуації бути готови­ми до відсічі, щоб ворог не до­сяг поставленої мети.

Отже, варіант перший. бі­лорусь може вступити у війну з Україною. Спричинити це може команда, яку дасть путін. Бо збройним силам білорусі та­кий наказ з кремля може на­дійти – згідно з двосторонніми угодами, угодами у рамках Єв­роазійського економічного со­юзу, союзної держави рф-рб, згідно із міжвідомчими угодами між міністерствами оборони, внутрішніх справ і відповідно до доктрини, підписаної президен­тами росії та білорусі. І генштаб республіки білорусь такий наказ путіна виконає.

Варіант другий. Йдеться про використання для агресії проти України білоруської те­риторії, тамтешніх аеродромів, пускових ракетних майданчи­ків.

Варіант третій. Це коли те­риторію білорусі і її війська не задіюють для воєнних дій про­ти України. Цей варіант немож­ливий, бо територію рб уже ви­користовують для війни проти України. А війська не викорис­товують лише з тієї причини, що білоруська армія на 90% скла­дається з призовників строко­вої служби.

– Експерти кажуть, що де­які білоруси уже воюють про­ти України...

– Це правда. Йдеться, насам­перед, про осіб, яких наймають через приватні армії. На сьо­годні у диверсійно-розвідуваль­ні групи, які діють на території України, залучено велику кіль­кість громадян білорусі. Части­на білорусів воює у регулярних російських військах як контрак­тники.

Отож можна константувати: через злочинні дії вищого ке­рівництва російської федерації, громадянина білорусі лукашен­ка, який самозваним чином, з допомогою обману і сили захо­пив владу, у війні проти Украї­ни задіяно і територію білорусі, і частину її громадян. Тому роби­ти вигляд, що лукашенко і його кліка не веде війни, закривати очі на факт, який вже відбувся, – безвідповідально.

лукашенко є сателітом крем­ля, тож щодо нього може бути застосовано положення відпо­відної статті міжнародного кри­мінального права. Так само, як вона може використовува­тися проти президента росій­ської федерації. Інша річ, який контингент збройних сил заді­юється (чи може бути задіяний) з території республіки білорусь проти України. Можу стверджу­вати: у тій концепції ведення війни, яку зараз сповідує москва, якраз і може бути задіяно з те­риторії білорусі призовників строкової служби. Це те, чого найбільше хоче путін. Те, що на сьогодні путін уникає загальної мобілізації на території росій­ської федерації, те що кремль ховає, маскує загальну мобі­лізацію під назвою “спеціаль­на військова операція”, лише підтверджує, що у будь-який момент він може кинути про­ти України власне цю призо­вну армію республіки білорусь. Тому нам треба бути дуже уваж­ними і не розслаблятися. Потрібен постійний контроль за північним кордоном.

І ще на одну річ слід звер­нути увагу. Незважаючи на те, чи офіційно вступить/не всту­пить республіка білорусь у війну на боці росії, мінськ уже є учас­ником воєнної операції проти України. Бо, здійснюючи манев­ри біля нашого кордону, білору­си тим самим блокують частину Збройних сил України у їхньому протистоянні російським оку­пантам. А це за міжнародним правом трактується як участь у війні. Тому стосовно військово­го командування республіки бі­лорусь можна застосовувати звинувачення за статтею норм міжнародного права, які стосу­ються агресивних дій щодо ін­шої держави.

Треба бути готовими до нової агресії з будь-якого боку

– Недавно відбулося засі­дання Ставки Верховного го­ловнокомандувача, де вивча­ли ймовірність вторгнення військ лукашенка. Президент Зеленський доручив переві­рити боєготовність ЗСУ у чо­тирьох областях. Чи готові ми до серйозної відсічі воро­гу з півночі?

– За останні три місяці ми до­статньо пережили уроків для того, щоб бути готовими до протидії новій агресії з будь-якого боку – будь-то білорусь чи Придністров’я. Ми дуже доро­го заплатили за ці уроки. Ті ви­сновки, які оголосив секретар РНБОУ Олексій Данілов, і та ін­формація, яка просочується до експертів з різних джерел, свід­чать про те, що Генеральний штаб наших Збройних сил, ко­мандування ЗСУ добре володі­ють ситуацією, яка складається. Було вдосталь часу, щоб усві­домити прорахунки, допуще­ні у зв’язку з подіями 24 люто­го поточного року. Сподіваюся, ці уроки враховано. І зроблено усе, щоб запобігти новим про­рахункам.

– У разі (не дай Боже!) бі­лоруського вторгнення, яку мету ставитимуть путін і лука­шенко? Відволікти наші сили, ослабити їх на півдні і сході? Відрізати Україну від тран­спортних артерій, якими над­ходить західне озброєння? Чи є ще якісь, більш масштабні цілі у цих диктаторів?

– кремль не відмовився від своєї мети: знищити Україну як державу, а українців – як етнос, як народ. Живучість України – це заслуга українців і тієї части­ни світового співтовариства, яка надає нам допомогу. Думати про те, що плани кремля змінилися, – це необгрунтовано применшу­вати напругу. І послаблювати від­повідальність усіх інститутів вла­ди, всіх громадян щодо загрози, яка над нами нависає постійно. Підкреслюю – кремль своїх пла­нів не міняв. І не робитиме цьо­го. Доки живий нинішній кремль в особі путіна і всієї його кліки, він не буде міняти свою мету.

– Як слід розуміти недавні заяви лукашенка про те, що білоруським військам, мож­ливо, доведеться воювати за Західну Україну, щоб її “не відтягнув Захід”?

– Окрім тактичних військових дій, складовими війни є опера­ції інформаційні. Те, що озвучує лукашенко – месиджі інформа­ційної війни проти нашої дер­жави. Завдання дуже просте: як мінімум вбити клин у стосунки України зі своїми найближчими, найвідданішими союзниками в Європі. А як максимум – спрово­кувати в середині України певне протистояння. Все, що говорить лукашенко, це продукт, який ви­робляється у кремлі і який спе­ціально доручають озвучувати цій одіозній особі.

У білорусів є шанс прогнати лукашенка і побудувати демократичну білорусь

– Рядові білоруси пого­дяться воювати проти україн­ців? Чи не виникне серед них внутрішній спротив на кшталт того, який ми спостерігали у білорусі у 2020-2021 роках?

– Такий спротив наростає. Як тільки лукашенко втягне бі­лорусь у війну, там станеться вибух. І у суспільстві, і у владі. А для того, щоб цей спротив, так би мовити, пішов в органі­зованому руслі, треба, на мою думку, зусиллями найближчих сусідів республіки білорусь, де­мократичного європейського світу сприяти, щоб білорусь­ка опозиція сформувала де­мократичний перехідний уряд, почала формувати на базі біло­руського полку ЗСУ імені Кас­туся Калиновського нову біло­руську армію. Прикладом таких дій можуть бути кроки, що їх свого часу зробили французь­кий генерал Анрі Жиро і на той момент полковник Шарль де Голль. Це дозволило би вибо­роти демократичну білорусь. І показати перспективу білору­сам. Це те, що українці з поко­лінь у покоління передавали від батька до дітей: починається ві­йна – є шанс побудувати дер­жаву. Зараз у білорусів є шанс прогнати лукашенка, його сви­ту і побудувати демократичну білорусь. Тим самим завдати найбільшого удару по кремлів­ській політиці.

– У випадку вторгнення з білорусі чи буде готовий За­хід радикально посилити по­стачання своєї зброї в Украї­ну?

– Дуже важко відповідати на це запитання. Воно, радше, до західних партнерів. Як на мене, ситуація зараз така, що вже тре­ба ставити питання про участь підрозділів збройних сил євро­пейських держав у цій війні. Не може такого бути, щоб лише одна нація захищала демокра­тичний цивілізований світ від спільного ворога. Якщо це во­рог спільний, то з ним треба бо­ротися всім разом. Бо наслід­ки від того, що одна нація воює, хтось допомагає, а хтось хи­трить, щоб не допомагати, бу­дуть дуже неприємними для сві­ту.