Петро Порошенко: «Бачу велику небезпеку у зриві президентських виборів. Буде застосовано диверсійні терористичні операції»

Петра Порошенка вважають політичним важковаговиком. Успішний бізнесмен та досвідчений управлінець, фігурант рейтингу “Форбс” пройшов непростий тернистий шлях в українській політиці. Був і при владі, і в опозиції. Працював у різних, часом діаметрально протилежних командах. Був і “любим другом” Ющенка, і міністром в урядах Януковича, Тимошенко. Політична історія Петра Порошенка вкотре підтверджує відому істину: в політиці не буває вічних друзів і ворогів, є вічні інтереси. Дехто сподівався побачити Порошенка і в новому, постмайданівському уряді. Йому пророкували навіть посаду прем’єр-міністра. Але амбіції Петра Олексійовича значно більші.

Результати спільного опитування громадської думки, оприлюдненого чотирма провідними соціологічними компаніями, показали, що Порошенко — потенційний фаворит виборчих перегонів. На старті виборчої кампанії за нього вже готові проголосувати 25% виборців. При цьому за кілька днів до завершення терміну подачі документів (30 березня) і досі не заявив про намір кандидувати. І лише в ексклюзивному інтерв’ю “Високому Замку” нарешті дав зрозуміти, що буде-таки балотуватися. Але почали ми розмову з великих неприємностей, які спіткали бізнес Петра Порошенка у Росії.

— Рахунки української кондитерської корпорації Roshen, яку пов’язують з вами, у Росії заарештовано. В Липецьку вхід на кондитерську фабрику Roshen був заблокований вантажівкою ОМОНу і поліцейським УАЗом. Робітників на територію фабрики не пускали. Це нагадує рейдерське захоплення. Ця ситуація, мабуть, для вас зараз найбільший головний біль? Яка перспектива вашого бізнесу в Росії?

— Це не найбільший мій головний біль. Найбільший головний біль усіх українців — окупація частини української території і агресія проти нашої країни. Нічого нового проти Roshen Росія не застосувала. Вона діє в умовах воюючої проти нас сторони. Зупинили одного з найбільших платників податків, одного з найбільших роботодавців на території Росії без будь-яких пояснень. Маємо справу з економічною війною проти України. Мова не про якогось вибіркового виробника. Війна проти українських виробників ведеться вже вісім місяців. Просто Roshen в перших рядах і найбільше постраждав. Але страждають і виробники харчових продуктів, труб, машинобудівники. Залишається без валютних надходжень державний бюджет, втрачають роботу люди. Найбільше страждають від цієї економічної блокади підприємства, які постачають продукцію на російський ринок, у східних та південних областях України. Це робиться свідомо, щоб дестабілізувати ситуацію, викликати невдоволення людей. Це емоційна позиція Росії, яка хоче помститися Україні. Це позиція слабкого. Якщо це та ціна, яку Порошенко має заплатити за європейський вибір нашої держави, якщо це та ціна, яку маємо заплатити за незалежність України, її треба платити. Це набагато менша ціна, ніж та, яку віддали наші хлопці з Небесної сотні.

— Росія може не зупинитися і розпочати широкомасштабну економічну війну проти України...

— Можу вас “заспокоїти”: широкомасштабна економічна війна вже розпочалася. Росія заявила, що скасовується так звана харківська знижка на газ. У квітні російський газ буде коштувати 500 доларів. Таким чином хочуть зробити українську продукцію неконкурентоздатною. Це шлях в нікуди. Хто найбільше від цього постраждає? Росія. Путін з початку року здобув додаткові 15% рейтингу. Але ціна, яку Росія за це заплатила, — тотальна міжнародна ізоляція. Вже не кажу про ціну в грошах. Нам здається, що падіння на фондових ринках — це лише вартість папірців. Помилкова думка. Це падіння вартості капіталізації усього російського ринку. Зарубіжні банки вилучають кошти з реальної економіки, і це сповільнює і без того слабке економічне зростання РФ.

— Але і в Україні з економікою великі проблеми. Бачимо різке падіння надходжень до державного бюджету, різку девальвацію національної валюти, падіння рівня життя українців...

— Це все так. Але не економіка наш найбільший ворог. На першому місці — питання безпеки. Для людей головна тривога — що буде з нашими дітьми, з країною? В Російській Федерації зараз ейфорія, сплеск шовінізму. Але це швидко мине...

— Повертаюсь до економіки. Росія має багато підприємств на території України, банків. Якщо вони їх в один день закриють, це може викликати соціальні бунти, які, своєю чергою, є сприятливим ґрунтом для сепаратистських настроїв.

— Ніхто їм не дасть закривати підприємства. А за невиплату зарплати передбачено кримінальну відповідальність для менеджменту цих підприємств. Держава здатна забезпечити ситуацію, аби ефективно працююче підприємство працювало і далі. Зрештою, не треба перебільшувати кількість російських власників цих підприємств. Є інші варіанти дестабілізації соціально-політичної ситуації в цих регіонах. Але наші спецслужби і з цим дадуть собі раду

— На вашу думку, санкції ЄС і США щодо РФ — візові обмеження та блокування рахунків, адекватні діям Росії?

— Якщо б ви спитали будь-якого експерта, чи він уявляє собі, що через ситуацію в Україні Європейський Союз зайняв консенсусну позицію щодо застосування санкцій проти українських і російських можновладців, вам би в один голос сказали: це неможливо...

— До Майдану?

— (Пауза) Навіть після Майдану. Коли викриваються факти про рівень корупції серед українських можновладців, про зв’язки колишньої української влади і окремих російських представників, про цинічне зневаження міжнародного права, Конституції України, принципів територіальної цілісності, міжнародних зобов’язань, які брала на себе Росія, Європа не могла не застосувати санкцій. Інакше це було б вже для ЄС і США внутріполітичне питання. Йшлося вже не про безпеку України, не про регіональну безпеку, а про реальну небезпеку країнам Європейського Союзу. Але санкції завжди запізнювалися. Якщо б проти Януковича санкції були застосовані раніше, можливо, ми б зберегли життя наших хлопців. Якби раніше були застосовані санкції щодо РФ, можливо, ми б не допустили такої глибини анексії Криму. Декілька тижнів у Криму перебували збройні частини російської армії, і ніхто не збирався на це ефективно реагувати, усі хотіли заспокоїти агресора. Зверніть увагу на один момент. Мета санкцій РФ щодо України — завдати якомога більшої шкоди українцям, вкусити найбільш боляче. Природа санкцій, які застосовують ЄС і США, — принципово інша. Ними хочуть підштовхнути Росію сісти за стіл переговорів. Якщо вдасться домовитися, санкції будуть негайно скасовані. А що має зробити Україна, аби Росія скасувала проти неї санкції, не знає ніхто. Ці санкції застосовуються без будь-яких претензій і будь-яких пояснень.

— Це просто великодержавне хамство, тупа демонстрація сили та бажання принизити Україну...

— Якщо ти просто шкодиш країні, намагаєшся вбити економіку, це... неадекватна поведінка. Яка позиція України щодо цих переговорів? Навіть якщо ми є жертвою агресії, навіть за умов, що у нас анексували територію, ми готові до переговорів. Єдина умова — деокупація Криму, і ми готові домовлятися про будь-які компроміси, які не порушують наш суверенітет і територіальну цілісність. Ми готові обговорювати питання рівня автономії Криму, захисту прав російськомовних, статусу Севастополя, економічної програми розвитку Криму...

— Але їх ці питання не цікавлять...

— Тоді треба чесно про це казати. Вони розгорнули шалену інформаційну війну: нібито прийшли захищати Крим від бандерівців. Є такий анекдот. “Ви в Криму бандерівців бачили?” “Ні”. “А вся Росія каже, що вони є”. “А російських солдатів бачили?”. “Так”. “А вся Росія стверджує, що їх нема”. Через інформаційну війну вони намагалися виправдати своє вторгнення, створити “димову завісу” над своєю військовою операцією. Світ цьому не повірив. Інформаційна війна провалилася.

— Повертаюся до економічної війни. Чи готова Європа нам реально допомогти?

— Ми підписали Угоду про Асоціацію з ЄС. Це була мрія мого життя. Врешті, це була основна причина, чому люди вийшли на Майдан. В рамках цієї угоди є реальна програма реформ — і політичних, і економічних. Це я стверджую як людина, що писала цю угоду. Це модернізація країни за два-три роки. Перше — запровадження економічної конкуренції, якої в країні ніколи не було. Друге — побудова правової держави, зокрема незалежної судової гілки влади, де кожен громадянин здатний себе захистити. Третє — свобода слова, чесні вибори. Четверте — секторальні реформи, які зроблять українську економіку ефективною. Коли ми продемонструємо успіх в реалізації цих реформ, Україна стане комфортною для бізнесу та інвестицій. Якщо буде політична воля, ці реформи гарантовано піднімуть економіку країни. Для того, щоб пом’якшити перехідний етап, є два джерела фінансових ресурсів. Перше — кредити МВФ. Вони потрібні, щоб найменш захищені верстви населення гарантовано отримали захист, щоб їхній рівень життя не впав. Другий — амбітна програма підтримки реформ з боку ЄС. Це 11 мільярдів євро. Крім того, багато програм міжнародних фінансових організацій, які забезпечать фінансову підтримку реформам. Я — оптиміст щодо нашого майбутнього.

— Ви — оптиміст, але ви не в уряді. Чи достатньо у нинішнього уряду політичної волі, аби впровадити ці реформи?

— Скажу приємну для всіх новину — вже місяць живемо в кардинально іншій державі. Хто цього не помітив, буде викинутий на смітник історії. В Україні живе вже інший народ, який не має толерантності до хабарництва, некомпетенції. Не збирається мовчки терпіти корупцію і злочинність.

— По-моєму, ви ідеалізуєте ситуацію...

— Навпаки. Дуже відповідально ставлюся до результату Майдану. У народу є три пріоритети. Перший — соборність країни. Народ не дозволить більше розколювати державу, протиставляти Схід і Захід. Найбільша загроза — сепаратистські настрої. Другий — безпека. Ділити посади, коли держава є жертвою агресії, неприпустимо. Не буду критикувати владу публічно, але робитиму все можливе, аби усунути недоліки, які там є. Третій — компетентність влади. Як так трапилось, що різко збільшився дефіцит бюджету? Це означає, що економіка відчуває себе некомфортно. Так не має бути.

— Один з головних ворогів українських політиків — популізм, який 23 роки шкодить економіці держави. Як побороти цього ворога?

— Я з вами згоден. Але це було в минулій державі.

— Усі теперішні політики родом з минулої держави?

— Вони мають змінитися або піти геть. Нова держава і новий народ не сприймають популізму. Опалила душу Революція. За ці три роки маємо побудувати нову державу — інших політиків. Маємо жити по-новому, не можемо дозволити собі розкіш нічого не змінювати. Перед нами великі виклики. В першу чергу не економічні. Бачу велику небезпеку у зриві президентських виборів. Буде застосовано диверсійні терористичні операції, мета яких — делегітимізація української влади, зрив виборів, ослаблення і розкол держави. Ми усі маємо захистити країну, не дати терористам, сепаратистам жодного шансу.

— Щодо ситуації у Криму. Багато людей дискутують на тему, наскільки виправданою була позиція України не реагувати на “зелених чоловічків”? Кажуть, що треба було бути більш рішучими, адже зараз переживаємо велику національну ганьбу... Чи влада могла діяти по-іншому?

— Історія не терпить умовного способу. Були очевидні помилки. І очевидно, що зараз не на часі їх аналізувати. Чи мали право солдати відкривати вогонь? Ні, бо у них не було такого наказу. Коли мені скажуть, що українські солдати йдуть з Криму з ганьбою — плюну їм в очі. Коли бачимо курсантів-нахімовців, які співають гімн України, гордимося, що ми — українці. Багато українських військових, таких, зокрема, як Юлій Мамчур, показали, що в українській армії є дух. Я пишаюся кримськими татарами, які продемонстрували відповідальність, не піддалися на провокації.

— Дехто казав, якби кримським татарам дали зброю, не було б ні референдуму, ні “зелених чоловічків”...

— Було б море крові. Росіян це б не зупинило. Навпаки, виправдало б російську військову агресію в очах світу. Казали б, що озброєні до зубів кримськотатарські націоналісти прийшли вбивати російськомовних мирних людей. Ми не дали їм такого шансу. Не треба схиляти голову і казати, що Крим для України втрачений. Крим для Росії — болюча рана, яка буде довго свербіти. Україна буде робити все, щоб Крим повернути. Для цього потрібна сильна влада, сильна економіка. Коли рівень життя у Херсоні буде вищий, ніж рівень життя у Криму, ми переможемо.

— В Україні триває президентська виборча кампанія. Ви ще офіційно не заявили, що будете брати в ній участь, але ніхто не сумнівається, що ви будете кандидатом у президенти. Чи не вперше серед претендентів на перемогу — усі кандидати з демократичного табору. Не буде протистояння Схід-Захід, влада-опозиція. Як будуватимете свою кампанію, як будете боротися з союзниками — Тимо­шенко, Кличком, Тягнибоком?..

— Насамперед, дякую усім, хто мені довіряє і звертається до мене з проханням про моє балотування. Ціную кожну думку і буду на неї зважати, коли остаточно визначатимусь щодо своєї участі в кампанії. Крок політика щодо висунення кандидатури в президенти надзвичайно відповідальний, бо зараз найбільш загрозливий час в історії України. В Україні забули, що таке чесна політична конкуренція. Українці зараз дуже розбірливі, вони не ведуться на брехню, технології і відповідально будуть ставитися до свого вибору. Чесна конкуренція передбачає позитивну кампанію.

— На вибори піде Юлія Тимо­шенко, і ми всі розуміємо, наскільки вони для неї важливі. З психологічної точки зору вам не важко буде з нею боротися? Чи ви з нею це проговорювали?

— Говорили. І вона просить мене висуватися, а я не заперечую, щоб вона висувалася. Тільки в умовах здорової конкуренції зможемо побудувати сильну Україну.