«Росія вже відмовляється від багатьох своїх обіцянок Криму…»

Після недільного «референдуму» Росія протиправно заволоділа Кримом, який згідно з міжнародними угодами є складовою частиною України. Російська окупація півострова викликала закономірне обурення не тільки в українців, а й у його корінного населення — кримських татар, багато з яких особисто пережили післявоєнні репресії від «старшого брата». Побоюючись повернення трагічного минулого, Меджліс кримськотатарського народу звернувся до українського парламенту із проханням. Суть його — спільно з міжнародними організаціями забезпечити кримським татарам «вільне волевиявлення на здійснення невід’ємного права на самовизначення на своїй історичній території». Детальніше на цю тему — у розмові кореспондента «Високого Замку» із заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріманом Джелялом (на фото).

— Чи правильно ми зрозуміли, що у нинішніх драматичних умовах кримськотатарський народ просить Верховну Раду і міжнародні інституції допомогти їм у створенні власної держави у складі України?

— У ситуації, коли Україна втрачає територію Криму, ми звернулися до її вищого законодавчого органу з проханням зробити такий крок. По-перше — щоб відновити справедливість щодо кримськотатарського народу, по-друге — щоб зміцнити у Криму ту частину населення з числа кримських татар, яка послідовно всі роки Незалежності відстоювала суверенність України та територіальну цілісність. Тобто при будь-якому розвитку ситуації кримські татари мали би нагоду через реалізацію цього права наближувати Крим до України.

— В який спосіб це можна було би зробити? Через закон?

— Ініціатори цього документа — а ними є не тільки представники Меджлісу, а й відомі українські політики — пропонували провести всеукраїнський референдум щодо національно-територіальної автономії кримськотатарського народу у складі України. Поки що якоїсь реакції на це звернення ми не почули. Українська влада переймається зараз іншими питаннями…

— Якщо Росія і сепаратистська влада у Криму чинитимуть опір вашим ініціативам щодо самовизначення, як будуть діяти кримські татари?

— Ми ніколи не припиняли і не припинятимемо нашу політичну боротьбу у формах, які напрацювали ще за радянських часів. Про збройний спротив говорити не доводиться. Крок Верховної Ради назустріч Меджлісу кримськотатарського народу був би важливим не тільки для України, а й для міжнародної спільноти. Адже вона отримує певний юридичний інструмент для того, щоб, захищаючи кримських татар у Криму, захищати тих людей, які стоять на боці української державності.

— Ще перед «референдумом» Росія з допомогою своїх гінців робила спроби схилити кримських татар на свій бік: пропонувала багато високих посад у новому уряді, квоти у представницьких органах, великі фінанси для облаштування репатріантів. Кримські татари не погодилися на ці «пряники», хоча побутувала така думка: краще синиця у жмені, ніж журавель у небі…

— Такі настрої панують серед окремих кримських татар і сьогодні. Є певна частина людей, яка не витримує великого морального навантаження. Вони кажуть: щоб не було жертв, може, краще погодитися на умови росіян? Припускаю, що є певна частина людей, які хотіли б отримати обіцяні посади. Однак у всіх цих дискусіях переважив авторитет Меджлісу. Він не став іти назустріч отим «щедротам», які пропонує російська чи місцева сепаратистська влада. Ми всі дуже добре знаємо ціну словам Москви. Пам’ятаємо такий актуальний сьогодні вислів німецького політика Бісмарка про те, що угоди з Росією не варті навіть паперу, на якому написані.

Від обіцянок про «мільйони мільйонів» російської допомоги кримська влада сьогодні відхрещується. Міністр фінансів Росії вже сказав, що таких коштів не буде. Міфи руйнуються. Завтра буде те ж саме…

— Скільки сьогодні кримських татар проживає в Україні?

— Близько трьохсот тисяч кримських татар живе у Криму. Ще кілька тисяч — у Херсонській, Запорізькій областях, є чимала наша спільнота у Києві.

— Як з першого дня правління сепаратистської влади у Криму вона ставиться до кримських татар?

— Поки що упереджень з боку чиновників немає. Нам пропонують «співпрацю». Але ми не визнаємо нелегітимний уряд, тому й не хочемо «співпрацювати». Хоча у питаннях громадського порядку підтримуємо зв’язки. Спостерігається упереджене ставлення до нас з боку звичайних людей, які є прибічниками приєднання до Росії. Ось свіжа інформація: кримським татарам-студентам у Севастополі погрожують, що вони тут навчатися і жити не будуть, бо це, мовляв, уже російська земля…

— Якщо юнаків з числа кримських татар призвуть у російську армію, посилатимуть, не дай Боже, у гарячі точки, вони поїдуть туди?

— Не можу відповісти на це запитання точно, тому що більшість кримських татар розгублена. Вони не знають, як діяти. Перед нами у нових реаліях стоїть багато повсякденних проблем. Зокрема, щодо питання громадянства, навчанння, права власності, віз тощо. Голови сільрад, працівники міліції, військовослужбовці з числа кримських татар запитують: що нам робити, бо від нас вже вимагають присягати на вірність іншій державі. Ми відповідаємо, що присягати невизнаній кримській республіці не варто…

А тим часом…

Турецька газета Hurriyet повідомила, що у випадку оголошення Автономною Республікою Крим своєї незалежності (що, власне, сталося) півострів потрапить у підпорядкування… Туреччини. Це начебто випливає з угоди, яку 230 років тому уклали Османська і Російська імперії. Згідно з цим договором, який з російського боку 19 квітня 1783 року підписала імператриця Катерина ІІ, Кримський півострів переходить із складу Османської імперії до Росії. Однак у цій угоді є пункт, який передбачає, що півострів не проголошуватиме незалежність і не може бути передано третій стороні. Інакше Крим повинен автоматично бути повернутий Туреччині.