Перше бойове завдання динамівця Ващука

Колишній футболіст київського «Динамо» й збірної України Владислав Ващук перебуває на фронті, інформує sport.24tv.ua. У травні 2023 року легендарний ексзахисник «біло-блакитних» вирішив захищати Україну від російських агресорів і добровільно вступив до лав Національної гвардії.

Нещодавно Владислав Ващук ви­конував своє перше бойове за­вдання у зоні бойових дій. Колиш­ній динамівець розповів про це на своїй сторінці у Фейсбуку, зокрема, запостив­ши кілька фото, на одному з яких він по­близу знака «Куп'янський район».

Ці фото Владислав підписав так: «Пер­ше бойове завдання».

«Владе, ти захисник по життю. За­хищав честь „Динамо“ і збірної, а тепер — усю Україну», — відреагував під пові­домленням ексфутболіста один із корис­тувачів соцмереж, що стежать за його постами. Свою підтримку Владисла­ву висловив, зокрема, його колишній партнер у київському «Динамо» й збірній України, наш уславлений голкіпер Олек­сандр Шовковський.

Раніше, інформує sport.24tv.ua, Вла­дислав Ващук розповідав про свої служ­бові обов’язки у Національній гвардії України. Легендарний динамівець опа­новував спеціальність військового ме­дика й брав участь у евакуації поранених бійців.

Нагадаємо, навесні минулого року 48-річний Владислав Ващук, рятую­чись із сином Віталієм і донькою Васи­линою від обстрілів російських загарб­ників, провів 15 днів у підвалі свого дому в Гостомелі. «Іще першого дня забрав ді­тей, але не встиг виїхати — гелікоптери налетіли, — розповідав Ващук в інтерв'ю FanDay. — Від мене неподалік аеродром „Антонов“. Думав, перечекаю і поїду. Їжі було на три доби, а чекати довелося 15 днів… Поки три дні була електрика, було більш-менш. За три дні до виїзду пропав газ, довелося готувати на багатті».

«Старався, щоби діти психологічно не надломилися, — зазначив, зокрема, ексдинамівець. — Відволікав їх через гу­мор, навантажував якимись завданнями. Знайти їжу, посмажити її, доки не стемні­ло. Мили картоплю, запікали її на багатті. Розпалювали дрова, що відсиріли. Зага­лом, психувати було ніколи, хоча й хоті­лося. Пару картоплин на день з'їси, чаю вип'єш та задоволений. Головне моє за­вдання було, щоби діти швидко пере­ключилися… Був момент, коли бомбили 15 годин поспіль. Я уже чекав, коли в них боєприписи закінчаться… Літаки низько літали, мов куля».

10 березня 2022 року Ващук із сусі­дами, ризикуючи, виїхали з Гостомеля. 30-кілометровий шлях до Білогородки зайняв цілий день. «Документи переві­ряли вже на нашому боці, в Білогород­ці, де нас зустрічала поліція, але це вже була радість, — розповів Владислав. — Син сказав, що тепер знає, що таке щас­тя. В очах стояли сльози».