6 січня народився Василь Стус

Він був одним з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників.

Стус усе своє життя виступав за збереження та розвиток української культури. Радянська влада заборонила його творчість та замордувала у таборах за незламність духу.

Василь Стус виріс на Донбасі, працював вчителем. До Києва переїхав, щоб вчитися в аспірантурі. Рівно 20 років тому, 4 вересня 1965 року, на показі стрічки «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова поет долучився до спонтанної акції протесту проти репресій радянської влади. За це його відрахували з аспірантури.

Після цього Стус став одним з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. У 1972 році його засудили за антирадянську агітацію до п’яти років в’язниці та трьох років заслання. Звільнили Стуса у 1979 році, але його погляди після цього не змінилися.

Вже через рік його знову затримали та засудили до 10 років в’язниці та п’яти років заслання. На жодному з судилищ Стус не зрадив ні друзів, ні Україну, ні своїх поглядів. Він рік просів в одиночній камері. Наприкінці серпня 1985-го в карцері Стус оголосив голодування, і за тиждень, у ніч з 3 на 4 вересня, помер.

Поховали поета на табірному цвинтарі у селі Борисово Чусовського району Пермської області. У листопаді 1989 року Стуса перепоховали в Києві на Байковому кладовищі. У 1990 році Пленум Верховного суду УРСР і судова колегія по кримінальних справах Верховного Суду УРСР посмертно реабілітували поета. 26 листопада 2005 року йому посмертно присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.