«Я живу серед своїх героїв»
У Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці у рамках 30 Lviv BookForum відбулася зустріч читачів з відомим письменником Мирославом Дочинцем
Організатори 30 Lviv BookForum, медіапартнером якого є видання «Високий Замок», на чотири фестивальні дні напланували стільки заходів, що неможливо спланувати і встигнути на усі зустрічі, про які ще місяць тому складно було навіть мріяти. Та найголовніше у цьому списку програми — зустрічі з улюбленими письменниками, творами яких зачитуємося багато літ і на яких вчимося долати негаразди і життєві перепони.
Саме до таких належить і український письменник-філософ, лауреат Шевченківської премії у галузі літератури Мирослав Дочинець, якого знають і шанують не лише в Україні, а й далеко за її межами, оскільки твори пана Мирослава перекладають багатьма мовами. До прикладу, лише «Многії літа. Благії літа» — заповіти 104-річного карпатського мудреця про те, як домогтися довгого та щасливого життя і підтримувати своє здоров’я — перекладено 14-ма мовами світу!
На зустріч з читачами і автограф-сесію у рамках Літературного фестивалю 30 Lviv BookForum письменник-філософ Мирослав Дочинець прийшов у Львівську обласну науково-педагогічну бібліотеку. Але не з порожніми руками — на столі виклав силу-силенну своїх книжок. Про високе почуття гумору письменника знає багато хто. От і на зустрічі, глянувши на свій доробок, пан Мирослав пожартував: «Я прийшов до вас з цим іконостасом. Як добре, що мені цього не треба буде читати!».
На зустріч з читачами у бібліотеці було відведено лише годину. Однак пан Мирослав настільки захопив розповіддю про творчість, мову, війну росії в Україні, наших захисників… Сюжети творів цього автора — не просто вигадані чи прикрашені - у них ціле життя, де між рядками читається чесність і правдивість.
Ніхто й не зауважив, як минула перша відведена година, а потім ще одна. Письменник розповів, звісно, і про себе, що навчився читати ще у 5-річному віці. А на запитання однієї читачки, коли зрозумів, що може і вміє писати, відповів просто: «Я багато читав. Але мені, звісно, не все подобалося. Бо мені було і тут недовершено, і там недописано. От я і вирішив, що маю написати щось таке так, як я це бачу».
Старший чоловік поцікавився, чи пан Мирослав, коли починає писати щось нове, вже «вимальовує» картину — що буде далі і чим закінчиться розповідь. «Щоразу, коли починаю книгу, до кінця не знаю, чим вона закінчиться, — сказав Мирослав Дочинець. — Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою і я у них навіть чогось вчуся…».
