Годину збирала чорниці, потім ледь спину розігнула…

Рясні чорниці у Карпатах вже відходять, хоча місцеві ще активно ходять «на ягоди», бо на них можна заробити чималі гроші. Скажімо, тижні два тому, коли ягід було чимало, заробити можна було і три-чотири тисячі. Хоча закупівельники брали дуже дешево — 30 гривень за кіло (не за літр!).

Але селяни і тому були раді, бо то живі гро­ші. У селах нема де особливо заробити. Хоча за ці гроші наробитися треба добряче. По ягоди йдуть о п’ятій ранку, працюють «на план­таціях» по шість-сім годин. Я десь годину збира­ла чорниці, потім ледь спину розігнула. Вже мовчу про манікюр, що почив у Бозі… Щоправда, я зби­рала руками, а місцеві мають спеціальний при­стрій — дергачку. Нею за раз збирають стільки ягід, скільки я руками пів години! Але все одно то пекельна праця. Нині афини (чорниці) приймають по 43 гривні за кіло, але ягід вже мало, за ними треба йти у «далекі гори», де ще не побували кон­куренти. А це може бути кілька кілометрів. Тож спочатку треба назбирати, нагорбатитись, а по­тім той врожай на своєму горбі тягнути. І вже за­робиш не кілька тисяч, а гривень 500…

А ось по гриби місцеві ще не ходять. По-перше, нема коли, бо ж ще є ягоди, а, по-друге, нема особливо за чим. Літніх білих мало, а чер­воних вони не визнають. До того ж, літні гриби зазвичай дуже хробачливі. А ми, туристи зі Льво­ва, збираємо все! Ну як таких красенів не брати!