Як не збожеволіти під час карантину з дітьми: психолог дала поради

Експертка на Facebook-сторінці написала, що багато дітей до шести років не вміють контролювати гучність мовлення, передає Обозреватель.

Ройз проконсультувалася з нейробіологом Катериною Винник та назвала тихі ігри, які вже встигла випробувати на практиці:

Пульт управління. На подушечках пальців дитини малюємо фломастером «кнопку гучності». Наприклад, на вказівному пальчику — червоним кольором ставимо крапку — голосніше, на безіменному — синім кольором — тихіше.

Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім'я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик — дитина говорить слово в залежності від «кнопки» і кількості «кліків» голосніше-тихіше. Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкаємося до її «кнопки», або просимо, щоб вона сама доторкнулася.

Гра в «шпигунів», в мишок і кота. Мишка повинна тихенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у кота схопити.

Диригент. змахує рукою вгору — це сигнал інструментів «грати голосніше», рукою вниз — знижуємо гучність, збираємо руку в кулак — мовчання. Даємо можливість дитині теж побути диригентом.

Букви в рядок. Від маленької до величезної. І навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).

Кожні кілька годин — 2 хвилини тиші. Призначаємо дитину головною. Коли задзвенить будильник, вона подає всім сигнал — «Слухаємо тишу».

Шепотуньки. Розмови в родині тільки пошепки.

Ваза. Складаємо всі гучні голоси. Коли хочеться сказати голосно, свій голос потрібно «взяти» з вази.

Опера. У родині не говорять, а співають.

Перетворення. Говоримо, як маленькі ліліпутики, мишки або мурашки, а потім, як велетні або слони.

Мовчанка. Хто перший скаже слово, той програв.