Передплатити Підтримати

Яворівський полігон, імовірно, відвідують чорнобильські рисі

На Львівщині завершили щорічний перепис тварин

Зазвичай, кожних 20 років в Україні проводять перепис населення, аби знати скільки є нас, людей. Значно частіше, щороку, з тією ж метою користувачі мисливських угідь за спеціальною методикою облікують тварин. Така статистика конче потрібна. Природоохоронці Львівщини можуть бути задоволеними: за минулий рік кількість дичини зросла. За невеликим винятком. І на те є об’єктивні причини.

— Поголів'я диких тварин у нас загалом зросло, якщо не брати до уваги кабанів, — розповідає «Високому Замку» головний мисливствознавець Львівського обласного управління лісового і мисливського господарства Василь Бурмас. — У лісах області у 2017 році було обліковано понад чотири з половиною тисячі вепрів. Однак третій рік поспіль їх у нас стає щораз менше. Порівняно з торішнім мінусуємо 685 особин цього звіра, а з 2017-го їх стало менше на 1800 штук. Уся причина у тому, що довкола Львівщини гуляє африканська чума. Частина кабанчиків мігрує туди і часто через підхоплену хворобу звідти не повертається. А ще до нас з інших областей зайшли вовки. Вони люблять харчуватися молодими кабанчиками та оленями. А найбільше шкоди вони завдають оленячим видам копитних та іншим дрібним видам фауни.

Зростає поголів’я козуль — маємо їх майже 17 тисяч. За рік їхнє поголів’я збільшилося на понад три сотні. Більше і оленів, щоправда, всього на п’ять штук, хотілося б їх бачити більше (велика популяція живе у Національному природному парку «Сколівські Бескиди»). Спостерігається приріст і зубрів. Їх у нас найбільше в Україні — 114 голів. Торік мали 105 особин.

Зайців по наших полях стрибає понад 48 тисяч. Замало, вважають фахівці, мало би бути вдвічі більше. До зменшення поголів’я призводить широке застосування хімзасобів на сільськогосподарських угіддях, де шукають поживу вухані. Свою справу зробили і хижаки — ті ж вовки, яструби, сови, які харчуються зайчатиною. Багато нашкодили браконьєри, які часто полюють на беззахисних тваринок вночі на машинах з увімкненими фарами.

Усе більше освоюються на територіях області вовки. За підрахунками єгерів, їх у нас промишляє 160−170 особин. Найбільша концентрація у гірській місцевості — Самбірщина, Турківщина, Дрогобиччина, Сколівщина. Є сіроманці і на рівнині — Золочівщина, Яворівщина, Перемишлянщина.

Лисиць облікували у межах трьох тисяч — це трохи більше від норми. Їх кількість регулюють, щоб не виник дисбаланс інших звірів. На два-п'ять гектарів має бути одна лисичка.

Майже 100 рисей водяться в угіддях області, переважно у гірських. Живуть у замкнутих ареалах, у високогір’ї, де їх менше турбують. Але в останні роки ці «кішки» з’явилися також у рівнинному Бродівському районі, на території Яворівського військового полігону. Ці рисі, мабуть, «перекочували» туди з Білорусі і з Чорнобильської зони.

Борсуків рахуватимуть у травні-червні. Багато водиться у наших лісах куниць, тхорів, горностаїв. І це тішить. Популяція хижаків росте, коли є що їсти.

Треба подбати про розмноження у наших угіддях сірої куріпки

Василь Бурмас з радістю відзначає збільшення кількості благородного, плямистого оленів, оленя Даніеля, якого до нас завезли років двадцять тому. Ще одна позитивна новина: завдяки ініціативам місцевих мисливських господарств у лісах Мостиського, Жовківського, Сокальського районів усе активніше прописуються завезені із закордону фазани. Але, за словами пана Василя, варто зробити більшу ставку на розмноження місцевого виду дикої птиці — куріпки сірої. Вона у нас водиться, але за зиму її кількість суттєво зменшують крилаті полювальники.