«Те, що ідея Андрійка — легке чтиво — пішло у народ, дуже добре»

14 березня в український прокат вийшла стрічка «Я, Побєда і Берлін», знята за мотивами книги Андрія Кузьменка. Початок зйомок фільму відбувся ще у серпні 2020 року, а планувалося, що прем'єра відбудеться навесні 2022 року. Але повномасштабна війна поламала плани творців картини.
Пригадую, влітку 2021-го на Одеському кінофестивалі представляли уривочок з цього фільму. Власне, саме тоді я й познайомилася з виконавцем головної ролі Іваном Бліндаром, який не лише зовні схожий з Кузьмою-Скрябіним, а й, мабуть, характером — такий же веселий, українець за духом і сумлінням, правдивий, без нотки фальші, зате з величезним почуттям гумору і талантом від Бога.

Ще тоді Іван мені розповідав, що заради ролі Кузьми йому довелося схуднути на 14 кілограмів. Бо ж вікова категорія Андрія у фільмі - 23 роки, музикант був дуже худий у цьому віці, а Іванові на той час було 28 років і важив актор 80 кг. На жаль, Іван Бліндар особисто не був знайомий з Кузьмою-Скрябіним. «Коли мене затвердили на цю роль, це означало, що треба було і вагу скинути, і багато літератури про Андрія Кузьменка перечитати. Бо це ж не просто образ, який можу собі сам придумати, а шалена відповідальність. Це людина-легенда, яку треба зробити».

І ось, нарешті, прем'єра. Попри те, що Іван не був знайомий з Андрієм, на представленні фільму у Львові, актор познайомився з батьком легендарного Кузьми. На запитання журналістки «ВЗ», що відчув Іван, коли щойно зустрів Віктора Кузьмича, актор відповів: «Для мене це велика честь. Ціную цей момент. Я ж тут, поруч біля батька легендарного музиканта і чудової людини».

— Я сьогодні вперше побачу цей фільм, — сказав Віктор Кузьмич Кузьменко. — Можу лише зробити висновок, що ті люди, які вже бачили стрічку «Я, „Побєда“ і Берлін», кажуть, що вона — фантастична, а головне, що вийшла на часі. Знаєте, Андрійко з дитинства мав добру пам’ять, добре орієнтувався у ситуації, і мав таку потребу — ділитися з людьми тими враженнями, які брав з навколишнього середовища і людей, які були навколо. Коли Андрій написав книжку «Я, „Побєда“ і Берлін», і вона вже пішла у друк, у мене з ним була така розмова: «Сину, як ти себе почуваєш після того, що ти видав?». — «Татку, я не письменник. Просто написав те, що хотів написати. Вважаю, що це буде таке легке чтиво для людей, які, прочитавши його, матимуть чудовий настрій від цієї книжки. Там багато гумору, тож для мене головне — підняти людям настрій».

— Пане Вікторе, багато артистів переспівують пісні вашого сина. Як до цього ставитеся?

— Я тільки — «за». Це ж пам’ять про мого сина, яка живе постійно. Тішуся, що від маленьких дітей і до дорослих, незалежно від вікової категорії, люди люблять співати Андрійкові пісні - для мене це велика радість. Це свідчить про те, що Андрійко залишив глибокий слід у серцях людей, і що він не марно прожив то своє коротке життя. Знаю, якби мій син був живий, багато б ще добра зробив для людей, для України.

— На вашу думку, Іван Бліндар схожий з вашим сином?

— Вважаю, що актори мають залишатися акторами, а Кузьма є Кузьмою. Але те, що його ідея — легке чтиво пішло у народ — дуже добре.

Фільм — не книжка, автори картини додали своїх ноток у сценарій. До прикладу, пригоди Кузьми у Берліні показані у картині зовсім по-іншому. Але це додає сюжету динамічності та більше драматичних моментів, що змушує глядача і переживати, і захоплюватися, і веселитися разом з героями.

Як розповіла на зустрічі дружина Андрія Світлана Кузьменко, зрозуміло, що Бард не возив у манекенах наркоту за кордон, та й перша машина, яку привіз Кузьма з-за кордону, був «Фольксваген», а не «Мерседес».

Та ці нюанси не змінюють важливості і потрібності самого фільму. Головне, що у фільмі - багато музики. Бо, як казав сам Кузьма: «Доки є музика, я порозуміюся з будь-ким».