«За добре слово готові служити вірою і правдою»
Зооволонтерка з Запоріжжя Ірина Дон рятує собак і котів, яких привозять із прифронтових зон
Безхатні тварини потребують нашої допомоги, аж надто під час війни. Запорізька зооволонтерка Ірина Дон добре це розуміє: вона турбується одночасно про сімох собак і шістьох котів, яких прихистила у двокімнатній квартирі. Кожна тварина має свою особливу історію.
Ірина займається зооволонтерством з 2011 року. Воно було актуальним і до 24 лютого 2022 року: жінка нерідко знаходила на вулиці понівечених тварин. Зараз, під час повномасштабної війни, допомоги потребують ще більше собак і котів. Тих чотирилапих, кого змогли врятувати, звозять у Запоріжжя. «Привозять їх з прифронтових зон, там розбомблені зовсім до землі всі хати… Гуляйполе, Оріхів, Степногірськ…», — розповідає пані Ірина. Вона приводить тварин до тями, а потім віддає в хороші руки. Проте зараз знайти таких господарів важко. Жінка зізнається, що так багато собак і котів одночасно у неї ще не було.
Тримає сімох собак і шістьох котів
Двоє цуценят Пулька та Гільза живуть в Ірини з грудня 2023 року: їх волонтери привезли з Балабиного. Один військовий попросив волонтерів дорогою до Запоріжжя заїхати в Балабино та перевірити, чи цілий його будинок. Там у дворі й знайшли двох цуценят: маленьких, худих.
«Кормової бази там зовсім не було, тільки целофан… Не знаю, як вони вижили», — згадує Ірина. Зараз Пулька та Гільза почуваються добре, ростуть у дружній компанії, тимчасова господарка скоро придбає їм нашийники — це особливий ритуал для того, щоб собака стала домашньою. Усі вихованці пані Ірини мають паспорти, щеплення, всі стерилізовані або кастровані.
Женева — собака, яка отримала контузію. Її знайшли в одному з районів Запоріжжя на згорілому складі. Собака не відчуває лівої частини щелепи, через що відкусила собі шматок язика. Одна з врятованих собак, Діна, пережила знущання садиста: він колов її викруткою, зламав хвіст та перебив хребет. Тварин із травмами хребта зооволонтери називають спинальниками, таких Ірина вилікувала декілька. Найпершим врятованим спинальником був Рудик: жінка сама підняла його на ноги та знайшла для нього хороших господарів. Каже, що пам’ятатиме його все життя.
«Дайте йому пожити хоч без чотирьох лап»
Були випадки, коли лікарі не давали втішних прогнозів щодо собак, проте Ірині таки вдавалося їх рятувати. У 2017 році зооволонтерка знайшла Бушика: пес мав гангрену на чотирьох лапах.
«Його хтось прив’язав і не давав йому їсти, в нього була почорніла шкіра на всіх лапах, — пригадує жінка. — Лікар казав, що треба його приспати, бо доведеться всі чотири лапи відрізати. Я так просила його, так плакала, пес стільки настраждався, то дайте йому хоч без чотирьох лап пожити».
Кінцівки таки довелось ампутувати. Зараз Бушик у хороших руках: його забрала до себе інша волонтерка. Ірина згадує про улюбленця з теплом.
Інколи люди кидають і породистих тварин. Марта — англійський бульдог, її Ірина знайшла прив’язаною в приватному секторі. Марта була страшенно худою, її залишили без їжі. Не годували її й перехожі. Така байдужість обурює волонтерку найбільше: «Люди кажуть: „Та вона вже там три дні лежить прив’язана“. А чого ви їй поїсти не дали? Кажуть: „А що як вона вкусить!“ Кажу: „Ну киньте їй шматок, палицею підсуньте“…» Вдома Ірина привела Марту до тями: довго відгодовувала, а також шукала для неї сім'ю. Пошуки затягнулись на півтора року. Усі, хто відгукувався на оголошення, хотіли забрати собаку для розведення цуценят. Проте гідний господар для Марти таки знайшовся, і зараз собака живе щасливим життям.
«Тільки й роблю, що перу, готую, прибираю…»
Є в компанії два коти — Пуня і Нельсон. Вони лагідні, ніжні, собак не бояться. Пуня кожну нову тваринку вилизує, обігріває собою. Нельсон має проблеми з очима, а Пуня — завернуті вуха. Пуню жінка знайшла на зупинці понад десять років тому. Хтось поламав йому хрящі на вухах, тож коли котик ріс, вуха так і не встали.
Всі тварини Ірини — особистості, кожен має свій характер. Усі люблять Ірину і здригаються, коли чують вибухи. Інколи вони бешкетують, псують речі, проте жінка ставиться до цього спокійно: «Усе зіпсоване можна замінити, купити нове, а життя не заміниш». Часом з улюбленцями буває важко, адже вони потребують багато часу. Ірина працює черговою в приватному офісі. До повномасштабного вторгнення в неї були добові зміни, тож дбати про домашніх тварин їй допомагали інші волонтери.
«Зараз, коли маю цуценят (Пульку та Гільзу), то тільки й роблю, що перу, готую, прибираю. Та й працюю потроху, щоб вистачало на моїх „хвостиків“. Їсти ж усім треба, і не по одному разу на день», — розповідає жінка. Щоб утримувати тварин, у вільний час вона виготовляє прикраси, які продає по знайомих. Брошки з бісеру, шкатулки та пляшки, оздоблені технікою декупаж, — це ще не повний перелік того, що Ірина виготовляє на замовлення й просто для душі. Серед захоплень — вишивання картин: на одній із тих, що висять у неї вдома, зображені дорогі серцю персонажі - кіт і собака.
Як ставляться до хвостатих мешканців сусіди? Так, Ірині інколи доводиться стикатися з негативом. Проте вона не розуміє таких претензій, каже, тварини в неї виховані, соціалізовані, не кусаються. Немає від них і неприємного запаху — жінка прибирає за тваринами, доглядає їх. Вигулює собак чотири рази на день: виходять ненадовго, зате часто.
Улюбленці Ірини дійсно добрі та слухняні: переживши нелегке минуле, вони знайшли любов і затишок у своїй хазяйці та одне в одному. Коти дружать із собаками. Пані Ірину чують з першого разу. На запитання, який секрет такої взаємодії з тваринами, зооволонтерка усміхається: «Вони ж інтонацію та голос розуміють, вони живуть тобою. Якщо ти їх хвалиш, вони готові за це добре слово служити вірою і правдою». Вона називає допомогу тваринам «кругообігом добра в природі»: якщо добре ставишся до світу довкола, це обов’язково тобі добром і повернеться.
Юлія БАЖЕНОВА
