«російських загарбників треба було знищувати ще у 2014-му»

Проєкт «Культура vs війна» — це документальні фільми про видатних українських митців, які взяли до рук зброю, аби захистити не лише свою землю і свої сім'ї, а й своє право бути вільними, щоб творити. Кобзар Тарас Компаніченко воліє зустріти смерть як справжній козак — зі зброєю в руках, а не чекати, коли тебе підступно вб'є ворожа куля. Тарас Тополя і його гурт «Антитіла» у складі медичної бригади рятували життя і витягали з-під завалів мешканців Харкова і околиць. Ахтем Сеітаблаєв переконаний, що російських загарбників треба було знищувати ще у 2014-му і не допустити окупації Криму…

Детальніше про сам проєкт та його місію розповів під час презентації продюсер проєкту «Культура vs війна», кіно- та музичний продюсер, засновник та генеральний директор компанії «Вавілон», голова Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні - дивись українське!» Андрій Різоль:

— Ідея проєкту виникла у квітні 2022 року, по суті від початку війни — з дуже життєвої ситуації, — каже пан Андрій. — Я зателефонував своєму другу кінооператору Сергієві Михальчуку і запитав: «Як ти?». Це людина, яка була чотири рази номінована на «Оскар», володар «Срібного Ведмедя» Берлінале за внесок у світовий кінематограф. Він відповів: «Я в окопах з автоматом». Що означає - людина такого рівня, такої майстерності в окопах? Це надзвичайно цікава психологічна трансформація, що людина — носій і творець культури став її захисником. Це неймовірна драматургічна амплітуда і надзвичайно цікаве явище для аналізу, для дослідження. Так народилася ідея проєкту «Культура vs війна».

— Серце проєкту — серія документальних фільмів, — продовжив продюсер. — Перші шість ми уже зробили і всі охочі можуть подивитися їх у відкритому доступі, достатньо набрати хештег #"Культура_vs_війна". Це фільми про видатних українських митців, які дуже активно включилися у війну: Тарас Компаніченко, гурт «Антитіла», Сергій Михальчук, Костянтин і Влада Ліберови, Сергій Жадан і Ахтем Сеітаблаєв. На виході у нас іще повний метр, де більше героїв. Стилістика нашого проєкту — це сповідь. Ми не ставимо нашим героям питання у кадрі, всі фільми ведуться від першої особи. Це — розмова з Богом. Ці люди надзвичайні, як і їхні думки та вчинки. Всі вони говорять про українські цінності, які український народ захищає. І це суть проєкту: вони через власний досвід, через власну психологічну трансформацію з початку війни говорять про те, що для них важливо, як змінилися пріоритети, що зараз реально важливо, а не вторинно. Рейтинг цінностей в їх свідомості змінився дуже круто. Вони промовляють це такими фразами, які демонструють світу цінності української нації. Закордонний глядач бачить, що цінності українського народу відповідають найкращим зразкам цінностей сучасних демократичних суспільств світу. І це вагомий аргумент, чому їхні уряди і їхній народ мають підтримати Україну. І цей аргумент працює безапеляційно! У нас уже 43 події в світі - це 20 країн плюс. Якщо такі видатні люди включились у війну, то є впевненість у перемозі.

За словами Андрія Різоля, і в Україні, і по світу вони проводять також фотовиставки героїв фільмів — Сергія Михальчука і подружжя Ліберових, випустили артбук. Станом на сьогодні проєкт має понад три мільйони переглядів у соцмережах.

Після показу фільмів відбувалися дискусія «Культура vs війна: Бути вільними, щоб творити» та публічна розмова «Культура vs війна: Синергія часу».