У закарпатському Хусті театр став «пігулкою» проти «воєнної депресії»

Актори Закарпатського обласного театру драми та комедії, що в містечку Хуст, з першого дня широкомасштабного вторгнення рф доводять українцям, що культура лікує рани війни і є дієвою пігулкою проти депресії. Проєкт «Театр, як терапія» за пів року з початку вторгнення збирав аншлаги. В його рамках відбувся благодійний концерт «З Україною в серці» за участі оркестру та акторів. Благодійні вистави, де збирали гроші на ЗСУ, соціальні акції, допомога вимушеним переселенцям, які знайшли прихисток на Закарпатті… Не повний перелік акцій театралів, які працюють в тилу і теж допомагають наближати перемогу завдяки культурному фронту.

Невдовзі хустські театрали презентують виставу-мюзикл «Гуцулка Ксеня» у власній інтерпретації. Вистава від режисера Івана Войтюка буде наповнена закарпатськими діалектами та колоритом Карпат, сценарій підлаштований під сучасні події в країні. Глядачі театру отримають терапевтичну дозу ендорфіну, бо «фішка» твору не лише талановиті актори, а й робота оркестру.

Чим унікальний Закарпатський обласний театр драми та комедії - дізнаюся в керівництва театру під час свого робочого візиту до Хуста.

… Хуст — невеличке містечко за 88 кілометрів від Ужгорода, яке має яскравий закарпатський колорит. Історичні будинки центру доглянуті, є чимало сучасних бронзових скульптур, серед яких монумент карпатській бджолі (відкрили у 2020 році).

Це місто біля підніжжя замкової гори, яке у давнину було торговим центром широкої землеробської округи і одним із центрів на «соляному шляху». Знаменитий Хустський замок, який височіє на горі побудували для захисту східної частини Угорської держави та для приборкання переможених русинів.

Тривалий час до Хусту перебрався обласний театр драми та комедії. Містечко ще більше наповнилося культурним життям.

«Осучаснені історичні вистави з оркестром мають аншлаги в театрі, їх відвідують і місцеві, і ВПО і воїни, які приїжджають у відпустки (для ветеранів війни квитки на вистави безкоштовні. — Авт.), — розповіла для „ВЗ“ директорка Закарпатського обласного театру драми та комедії Олеся Чепелюк. — Це заходить публіці. Виставу „Гуцулка Ксеня“ присвятимо збору коштів для ЗСУ. Щодо наших інших вистав, то співпрацюємо із закарпатською волонтеркою Надією Бузіною, разом збираємо кошти на підтримку нашої 128-ї бригади Тероборони ЗСУ. Також для допомоги фронту ми презентували виставу „Останнє танго в Хусті“. Вона на воєнну тематику і мала хороший попит».

До війни працювала режисеркою театру, тепер — директоркою

Моя співрозмовниця — красива молода жінка, повна енергії до розвитку театрального життя в Хусті. Олеся Чепелюк урізноманітнює театральне меню, аби театр справді був пігулкою проти депресії. Жінка по частинках допомагала відновлювати театр в Хусті, коли його свого часу виселили з Мукачева… Виселення театру — детективна історія, це було «політичне рішення», кажуть в театрі. Довелося зберегти колектив, акторів, майно… До війни пані Олеся працювала режисеркою театру, тепер — директоркою.

Олеся Чепелюк добре відома не тільки на теренах рідної Хустщини. Драматург, поетеса, прозаїк, публіцист. У її творчому доробку — соціально-психологічна драма на дві дії «Не зрадь!» (присвячена пам’яті Героїв Небесної Сотні), за яку отримала обласну літературну премію «Дебют Срібної Землі - 2016». Пише книжки про театральний світ Закарпаття.

«Деякий час поєднувала в театрі обов’язки директорки та режисерки, — продовжує розмову Олеся Чепелюк. — Коли почалося широкомасштабне вторгнення рф ми не розуміли, куди рухатися далі… Усі кинулися у волонтерство. Яка могла бути мова про мистецтво, коли треба було рятувати країну! Треба бути ефективним там, де потрібно в певний час. Згодом до нас в театр прийшли ВПО. Тоді зрозуміли, що люди мали запит на різні вистави, аби відволіктися від неприємних новин війни. У березні минулого року усі вистави були заборонені: тоді ще не розуміли, що Закарпаття — безпечний регіон. Гарантій безпеки спершу не було. Аби бути корисними діячами мистецтва, ми вирішили відновити вистави. Якщо люди просять, то їм треба дати мистецьку театральну пігулку. Наші глядачі під час вистав відчули, що мають підтримку. Вони плакали під час переглядів. У нас виникло розуміння, що у війну ми потрібні, як митці. Відкрили благодійні вистави для дітей. Відновили репертуар майже з нуля. Хтось виїхав за кордон, хтось звільнився».

В обласному театру драми та комедії працював театр-студія, де участь брали театральні аматори серед ВПО. Крім вистав, також працювала йога-терапія, майстер-класи з малювання, фітнес, уроки зі сценічної мови, уроки музики та гра в шахи. Олеся Чепелюк каже, цей проєкт трансформувався у театральну студію «ТеатрХ».

У новому театральному сезоні, який стартував з вересня, пані Олеся разом з командою працює над новими виставами та соціальними акціями. Команду поповнили новими двома режисерами.

Про унікальність театру Олеся Чепелюк висловилася доволі впевнено: «Шлях нашого театру — збереження культурної спадщини, навчання наших дітей культурі. Через мистецтво можна виховати публіку».