Поживний перекус важить лише 270 грамів
Власниця туристичної компанії з Рівного готує для бійців хрусткі грінки зі салом
Рівнянка Ольга Мацнєва володіє туристичною компанією. До війни її чоловік Дмитро утримував равликову ферму. У селі Воскодавах подружжя заклало горіховий сад на площі сім гектарів, займалося вирощуванням фундука.
«Ми мріяли відкрити сімейний мініресторан, щоб рівняни та гості міста могли скуштувати вишуканих страв з равликів та горіхів, — розповідає Ольга Володимирівна. — Я спеціально вивчала рецепти від найкращих кухарів. Проте війна зруйнувала наші плани».
Із перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Дмитро записався добровольцем до Територіальної оборони. Охороняв Рівненський аеропорт, ніс службу на кордоні з білоруссю. Нині воює на запорізькому напрямку у штурмовій бригаді. І каже, що без допомоги волонтерів бійцям було би складніше. Добре розуміє це уся родина Мацнєвих. Усі вони — від найменших до найстарших — включилася у волонтерську діяльність.
Спершу Ольга Володимирівна разом з колегами організовувала збір гуманітарної допомоги. Відправляли на фронт зарядні станції, генератори, старлінки, антидронові рушниці, ліки, соління… Її десятирічна донечка Валерія, яка створює картини та дизайнерські футболки, запропонувала продавати їх та виручені кошти відправляти на підтримку ЗСУ. Допомагає мамі готувати передачі на фронт дев’ятирічний синочок Дмитрик. А свекруха Тетяна Станіславівна шиє для захисників лавандові мішечки та пов’язки на очі.
«Повірте, нашим бійцям так хочеться чогось домашнього, смачненького, — каже волонтерка. — Подумала собі: а чому б не запропонувати хлопцям сухпайки з домашнім салом? По-перше, воно добре смакує. По-друге, швидко відновлює сили, бо має значний заряд енергії».
Одні волонтери перемелюють його з прянощами та у відрах відправляють на фронт, інші відвозять у «гарячі точки» солені шматки у трилітрових банках чи шкварками заливають вареники. А пані Ольга пішла іншим шляхом. Переглянувши кулінарні рецепти, свій вибір зупинила на хрустких грінках з цим національним продуктом. І стала готувати канапки у вакуумній упаковці.
Згуртувавши навколо себе групу місцевих волонтерок, Ольга Володимирівна взялася за здійснення своєї ідеї. Розрахувала склад сухпайка так, щоб бійцям вистачало калорій. До нього входить вісім грінок з домашнім салом, два енергетичні батончики з сухофруктів, горішків та меду та інші смаколики.
«Я виходила з того, що сало дає організму потужний заряд енергії, чудово втамовує голод, є джерелом корисних речовин, — зауважує жінка. — А енергетичні батончики зберігають у собі дуже багато глюкози, важливих вітамінів та мікроелементів».
Жителі місцевої громади відразу підтримали ініціативу Ольги Володимирівни. Для виготовлення сухпаїв активно приносять домашні продукти. Дещо волонтерка докуповує. Ускладчину зі знайомим військовим придбала вакууматор для пакування кулінарної продукції. Одна з рівненських фірм допомагає виготовляти хлібні сухарики у вигляді грінок.
«Сухпаї пропонуємо розмірами 20×30 або 15×30 сантиметрів, щоб вони легко вміщалися у кишенях чи в рюкзаках наших бійців, — наголошує жінка. — Вага однієї порції - 270 грамів. Це небагато, адже, наприклад, півлітрова банка тушкованки важить 0,7−0,8 кілограма. Таку їжу у мене найчастіше замовляють спецпризначенці й штурмові групи.
Ольга Володимирівна вже перетворила свою оселю на кулінарний мініцех. Щодня з групою таких же жінок-патріоток виготовляє сухпайки. Кілька разів щотижня відправляє їх на передову за допомогою волонтерів, «Нової пошти» та військових. Від початку війни українські захисники отримали з Рівного понад 5 тисяч сухпайків.
«Одного разу наші пакунки з їжею надійшли до штурмового підрозділу, де служить Дмитро, — усміхається жінка. — Дмитро з гордістю сказав: «Моя Оля їх приготувала. Я впізнаю руки коханої».
