«Львівщині потрібен новий соціально-культурний простір і палац чудово відповідає усім критеріям»

Левко Ванькович закінчив НУ «Львівська політехніка» за кваліфікацією менеджер-економіст. Має досвід управлінської діяльності, зокрема співпрацював з багатьма міжнародними організаціями, проводив мистецькі аукціони, фестивалі та інші заходи. Працював у Зимноводівській громаді над налагодженням співпраці з містами Німеччини, Польщі. Володіє польською та іспанською мовами. Від початку повномасштабного вторгнення був волонтером Гуманітарного штабу, який розміщувався у Львівському палаці мистецтв. Призначення пана Ваньковича викликало дискусії в середовищі митців. Тож ми вирішили поспілкуватися з паном Ваньковичем та з’ясувати його плани й мотивацію очолити заклад.

— Які перші враження від роботи у Палаці мистецтв? Що плануєте робити в першу чергу?

Наразі ближче знайомлюся з колективом палацу. Зараз моє завдання — зрозуміти, хто які обов’язки виконує, які навички має, почути ідеї, які, можливо, не вдалося реалізувати раніше. Важливо, щоб кожен чітко зрозумів сферу відповідальності, працював ефективно, щоб в команді була взаємодія. Є віддача роботі — є результат для установи.

Наступним кроком мають стати фінансовий аудит закладу та інвентаризація майна. Коли будемо розуміти на чому стоїмо, проведемо стратегічну сесію, результати якої представимо широкому загалу. Ми з командою вже працюємо над організацією стратегічної сесії.

- Палац мистецтв є комунальним закладом Львівської обласної ради, тобто має слугувати мешканцям всієї області. Якою ви бачите роль Палацу мистецтв?

— Першочергово, палац має відповідати статусу культурно-мистецької установи. Мистецтво є різне, воно може бути елітним, а може бути більш масовим. І те, і те має право бути в палаці. Ми не можемо сказати, що тут мають бути лише скульптури, або лише художні картини. Тут має бути місце і для живопису, і для музики, і для кіно, і для театрів. Тут має бути цікаво як дорослим, так дітям. Палац має бути багатофункційним простором для митців. Він може стати майданчиком для вираження молодих талановитих людей. І в місті, і в області є чимало молодіжних, аматорських театрів, маємо молодих художників, скульпторів — усім їм потрібне місце аби представити свої твори та знайти свою аудиторію. Тут можна проводити кінопокази, пісенні чи танцювальні фестивалі, літературні читання. Кожен мешканець області має знайти щось для себе.

— Ваше призначення викликало резонанс в мистецьких колах. Які основні обов’язки керівника Палацу мистецтв, особливо, в умовах війни?

— Хотілося би поділитися власним баченням менеджменту закладу культури. Так, в кожному закладі культури є функціонал адміністративного директора, а є функціонал арт-директора, останній власне і займається формуванням мистецького бачення простору у закладі культури. Я виконуватиму функції адміністративного директора. Такої роботи у Палаці мистецтв також вистачає: від організації якихось ремонтних робіт до забезпечення дохідності установи. Потрібен правильний менеджмент, створення комфортних умов для того, щоби люди хотіли приходити на заходи, які тут відбуваються. Палац мистецтв має стати осередком культурного життя Львівщини. Я зможу сформувати креативну команду, яка має вивести заклад на новий рівень, поступово відійти від виставок товарів широкого вжитку до заходів, які будуть наповнені культурним змістом. Львову потрібні просторі виставкові зали в центрі міста і Палац чудово відповідає усім критеріям.

— Я за те, щоб кожен з працівників відповідав за свій напрямок робити та професійно його виконував. Завдання номер один — сформувати якісну команду та забезпечити їм умови для реалізації задумів. До прикладу, Артдиректор відповідатиме за реалізацію творчих проєктів, подій, виставок тощо. Це має бути людина творча, з якою спільно можна реалізовувати креативні проєкти в Палаці, хтось із культурних менеджерів чи митців. Людина з широким кругозором, яка відчуває сучасні тенденції в мистецтві, зможе генерувати креативні ідеї. Моє завдання, як менеджера, забезпечити умови для того, щоби реалізувати ці ідеї. Також палацу потрібен фахівець, який концептуально відповідатиме за маркетинг і комунікації закладу. Згадайте столичний Театр на Подолі — про нього знають і ті, хто там жодного разу не був. Чи подивіться, як змінилися Театр Лесі Українки, Львівська опера, Музей Франка не лише завдяки якісному менеджменту, а й відкритості команди і їхньому бажанню комунікувати зі своїми відвідувачами.

— Кого плануєте залучити до стратегування?

— Залучимо колектив та основних стейкхолдерів Палацу — митців, художників, організаторів виставок та мистецьких заходів, культурних менеджерів, людей, які зацікавлені у розвитку палацу. Навіть в умовах війни ми маємо мати бачення розвитку і функціонування Палацу мистецтв, мати перелік проєктів, які необхідно реалізувати та розуміння скільки ресурсу і людського, і фінансового на це потрібно. Потрібно мати стратегічне бачення хоча б на перспективу трьох років, яке, звісно, коригуватиметься до зовнішніх обставин, особливо до умов війни.

— У вступному слові на зустрічі з колективом ви наголосили на залученні грантів. Як плануєте це реалізовувати?

— Допоки триває війна в країні, всі кошти мають бути спрямовані на оборону. Культура — важлива галузь, за яку також борються наші захисники. Але є розуміння, що на бюджетне фінансування не можна повністю розраховувати. Тому будемо працювати над залученням додаткових позабюджетних коштів. Це можна зробити двома способами — установа почне сама на себе заробляти, а команда буде залучати гранти. Є чимало грантових програм — від грантів, спрямованих на підвищення енергоефективності будівель комплексу до грантів на проведення культурних та мистецьких подій. Досвід залучення грантів у мене є. Зокрема, з командою Зимноводівської сільської ради ми залучили гранти в межах Програми U-LEAD з Європою, налагодили співпрацю з містами Німеччини та Польщі. З допомогою грантів нам вдасться вмотивувати працівників Палацу, вони мають бути долучені до формування грантових заявок і до виконання таких проєктів. За це зможуть отримувати премії до зарплати, адже оклад дуже низький. Ще один спосіб залучення фінансів — меценатство. До прикладу, у США є комплекс культурно-освітніх установ — Смітсонівський інститут, він включає в себе Національні музеї, галереї, дослідницькі установи. Загалом колекція інституту налічує понад 100 млн експонатів, частина яких доступна безкоштовно. Завдяки добре побудованій системі фандрейзингу, меценатам структура має можливість надавати безкоштовний доступ до певних експонатів. Таку систему з часом можна вибудувати й в Палаці. Є чимало людей, які готові підтримати культуру і мистецтво в Україні.

— Яким бачите Палац через пʼять років?

— Це прибутковий комунальний заклад. Місце, яке є в списку to visit для тих, хто приїжджає до Львова. Маю на увазі не лише мешканців нашої області, а й туристів з усієї країни, і, звісно, іноземців. Палац — це сучасний мультифункційний культурний простір для діячів різних видів мистецтв. Це також простір для творчої реалізації та адаптації ветеранів війни, військових та їх сімей. Це своєрідний магніт для іноземних туристів та місцевих мешканців. Це майданчик не лише для українських митців, але й відомих іноземних художників, скульпторів, поетів, музикантів тощо. Закордоном бачимо черги до галерей, бо люди хочуть побачити виставку. Такі виставки мають бути і в Палаці. Вірю, що тут зможуть проходити найкрутіші події не лише на рівні міста чи України, а і, можливо, Європи. Маємо шанс створити умови, аби так і було.

Розмовляла Юлія Сливінська